"Священні сонети. 19-й сонет ("Щоб мучить мене...")": аналіз сонета Донна

19-й сонет з циклу «Священні сонети» Джона Донна належить до найглибших релігійних творів англійської поезії та розкриває тему внутрішнього розладу і боротьби людини між гріхом і покаянням, духовна нестабільність.

Паспорт твору

Автор: Джон Донн
Літературний рід: лірика
Жанр: сонет
Напрям, течія: бароко, метафізична поезія
Віршовий розмір: п'ятистопний ямб (ямбічний пентаметр)
Римування: оповите в перших квартетах, парне в фінальній строфі (ABBA ABBA CDDC EE)
Строфа: два катрени та два терцети з фінальним двовіршем

Тема та ідея

Тема: внутрішній розлад і боротьба людини між гріхом і покаянням, духовна нестабільність.
Ідея: людська душа сповнена суперечностей, що не дозволяють знайти істинний спокій; порятунок можливий лише через усвідомлення власної слабкості перед Богом.

Провідний мотив

У творі звучить мотив внутрішньої боротьби людини між добром і злом, надія на спасіння.

Композиція

Перші 12 рядків розкривають суперечності душі ліричного героя.
Заключний двовірш підсумовує думку: можливо, саме страх і тремтіння врятують душу.

Художньо-стильові особливості

Парадоксальні твердження ("Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч").
Контраст ("Веселий щойно — враз стаю сумним").
Висока емоційність, напружена риторика.

Художні засоби

Антитеза: "день і ніч", "вогонь я й лід".
Паралелізм: "Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч".
Оксюморон: "Німий в мольбі, великий у малім".
Анафора: повтор "Я" у різних значеннях.

Образи та символічні образи

"Крайнощі у всьому" — символ духовних протиріч людини.
"День і ніч" — уособлення добра і зла.
"Вогонь і лід" — символ пристрасті й байдужості.
"Бог" — вершина морального вибору.

Історичний контекст

19-й "Священний сонет" належить до циклу релігійних сонетів Джона Донна, які відображають його глибокий внутрішній конфлікт. Стилістично й тематично сонет перегукується з бароковою традицією, що була характерною для метафізичної поезії XVII століття.
Боріння людини між гріхом і вірою є наскрізною темою творчості Донна.

Коментарі