«Тореадори з Васюківки» образи Яви і Павлуші

Головні герої «Тореадори з Васюківки» — Ява Рень і Павлуша Завгородній — звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі Васюківка, бешкетники, фантазери та порушники дисципліни, «найкращі друзяки і напарники».

Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».

а) доброта і чуйність;
б) справедливість;
в) винахідливість:
г) гумористи, бешкетники, здатні на вигадку;
д) зневажливо ставляться до навчання.

4. Розкриття закономірностей поведінки героїв через їх вчинки та стосунки з оточуючими.

Звідки таке незвичне ім'я Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: Я — Ваня, а вийшло Ява, але причепилося оте Ява до нього, як репях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками.

Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на безлюдному острові, дібравши собі ім'я Робінзон Кукурузо.

Павлуша Завгородній — кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.

Васюківські тореадори завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову авантюру.

Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про допомогу хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих шпигунів.

Мені зрозумілі бажання і наміри Яви і Павлуші, адже вони мої ровесники. Думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба — велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди допоможе в скрутній ситуації.

Мабуть, вам дивно, що то за ім'я таке — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому лише років півтора було. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: Я — Ваня, а вийшло Ява, чи то Іван у нього так прозвучало (бо насправді його Іваном звати), але причепилось оте Ява до нього, як репях до собачого хвоста. Навіть міліціонер товариш Валігура, що живе у нашому селі, так його зве.

Павлуша ж змалечку мріє стати льотчиком, ми тих зміїв з ним попоробили — ого-го. І потім Павлуша його розмалював фарбами. Всю душу льотчика і художника вклав він у того змія.

Дід Салимон про Павлушу та Яву казав: Ондо, каже, Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні.

Бажання прославитись: слава гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня.

Мрії про майбутнє: Павлушо, ти ніколи більше не підеш уночі на кладовище. Ти повинен стати льотчиком, і тобі зовсім не треба, щоб ти почав тіпатися і заїкатися від страху.

Здатність перемогти свої страхи: Треба йти, Павлушо. Якби це було потрібно особисто тобі, ти б нізащо не пішов. Але тут справа, ти ж знаєш, складна. І ти підеш. Бо ти мусиш повернути годинник господарю за всяку ціну.

Сварки із друзями: Ми не раз, бувало, сварилися з Павлушею, але через день, найбільше два хтось із нас перший заговорював, і сварка вмить забувалася.

Мрія про море: Ніколи ми з Явою не були на морі. Тільки у кіно та по телевізору бачили. А як нам хотілося до моря! Сині далі, білі кораблі, чайки, альбатроси літають. Курс норд-ост! — кричить капітан.