«Три брати — Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь»: текст літопису
30 вересня 2025 р.•
Літописна оповідь «Три брати — Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь» з «Повісті временних літ» розповідає про легендарне заснування столиці України — міста Києва. Ця історична пам'ятка давньоруської літератури зберігає для нас відомості про наших предків, їхній спосіб життя, звичаї та традиції.
Літописна оповідь (скорочений виклад)
Поляни жили в ті часи окремо і володарювали своїми родами. Серед них було троє братів: Кий, Щек і Хорив, та сестра їхня Либідь.
Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів. Щек сидів на горі, яка тепер зветься Щекавицею. А Хорив поселився на третій горі, що через те й прозвана Хоривицею.
Брати збудували город в честь старшого з них і нарекли його Києвом. Навколо міста був великий ліс і пуща, де вони полювали на звірів. Ці мужі були мудрими й тямущими, і називалися вони полянами — від них і в Києві є поляни досі.
Деякі, не знаючи правди, казали, що Кий був простим перевізником на Дніпрі. Але коли б він був лише перевізником, то не ходив би до самого Царгорода і не приймав би великих почестей від грецького царя.
Повернувшись з Царгорода, Кий дійшов до Дунаю, уподобав там місце і збудував малий городок, бажаючи оселитися з родом своїм. Та навколишні мешканці не дали йому. Донині називають придунайці те городище Києвець.
Кий повернувся у свій город Київ і тут скончався. Брати його Щек і Хорив, і сестра Либідь також померли в Києві.
Історичне значення оповіді
Ця літописна розповідь має величезне значення для української історії та культури. Вона зберігає пам'ять про заснування Києва — одного з найдавніших європейських міст, що згодом став «матір'ю міст руських».
Літопис фіксує важливі географічні деталі: назви гір (Боричів узвіз, Щекавиця, Хоривиця), розташування поселень, згадки про Дніпро та інші місцевості. Ці топоніми частково збереглися донині, що підтверджує достовірність літописного свідчення.
Особливо цінною є інформація про подорож Кия до Візантії (Царгорода). Це свідчить про те, що вже у давні часи Русь мала дипломатичні зв'язки з могутньою Візантійською імперією, а київські князі здобували повагу й визнання в інших державах.
Побут і звичаї полян
Літопис детально описує спосіб життя різних слов'янських племен. Поляни, за словами літописця, відрізнялися лагідним і тихим характером. Вони мали високу мораль, шанували своїх невісток, сестер, матерів і батьків.
Шлюбний звичай полян був цивілізованим: наречену приводили до нареченого ввечері, а наступного дня приносили придане. Це свідчить про організованість суспільства, повагу до традицій.
На відміну від полян, древляни, радимичі, в'ятичі та сіверяни жили простіше, «як звірі в лісі». Вони не мали організованих шлюбних обрядів, а умикали (викрадали) собі дружин на ігрищах між селами. Літописець засуджує ці звичаї, протиставляючи їм культурний побут полян.
Образи братів-засновників
Кий постає в оповіді як мудрий князь і дипломат. Він не просто заснував місто, а й встановив зв'язки з іншими державами, зокрема з Візантією. Його ім'я стало назвою великого міста, яке відіграло ключову роль в історії.
Брати Щек і Хорив допомагали Києві в його справах. Кожен з них мав свою гору, свою територію, що символізує рівноправність і згоду між ними. Сестра Либідь також увічнена в назві річки, що протікає через Київ.
Образи братів та сестри символізують єдність, злагоду, спільну працю заради великої мети. Вони разом будували місто, разом захищали його, разом жили і померли в рідному Києві.
Коментарі