Цитати до образу Хлопчика-зірки

На початку твору головний герой: самозакоханий, жорстокий, пихатий, грубий, невдячний, егоїстичний.

В кінці твору хлопчик став: милосердний, терплячий, добрий, щирий, самовідданий, безкорисливий.

На білому снігу лежало щось, що сяло, мов зірка. Лісоруби підійшли ближче і побачили плащ із золота, вишитий зірками, а під ним маленьку дитину, що спала.

Хлопчик був дуже красивий, з білим обличчям, як слонова кістка, з золотими кучерями, як лепестки нарциса, з губами, як трояндові пелюстки, з очима, як фіалки.

Хлопчик-Зірка був дуже красивий, але жорстокий і егоїстичний. Він не поважав нікого, навіть свою прийомну матір.

Хлопчик-Зірка кидав каміння в жебраків і не відчував до них нічого, крім презирства.

Хлопчик-Зірка любив тільки себе і свою красу. Він вважав, що всі повинні служити йому.

Хлопчик-Зірка вважав себе кращим за всіх інших дітей і поводився з ними зверхньо.

Хлопчик-Зірка був жорстоким до всіх, хто був слабший за нього. Він знущався з тварин та людей.

Хлопчик-Зірка був гордий та невдячний. Він не цінував того, що для нього робили інші.

Коли жебрачка сказала, що вона його мати, Хлопчик-Зірка відповів: «Я не твій син, ти жахлива жебрачка!»

Його обличчя закривав сірий полотняний каптур і його очі палали в прорізах, мов жарини, і коли він помітив Хлопчика-зірку, що підходив до брами, він ударив у свою дерев'яну миску і задзвонив у свій дзвінок, гукнувши йому так: «Дай мені монетку, а то я помру з голоду. Адже мене вигнали з міста і ніхто не змилується наді мною.»

«Як жаль!» — вигукнув Хлопчик-зірка. «У мене тільки одна монета в гаманці, і коли я не принесу її моєму господарю, він мене страшенно битиме, бо я його раб.» Та прокажений доти благав його, доки Хлопчик-зірка змилувався над ним і віддав монету.

А Хлопчик-зірка взяв монету з жовтого золота, поклав її в гаманець і хутко пішов назад до міста. Але прокажений знову побачив його, вибіг йому назустріч, упав на коліна й закричав: «Дай мені монету, а то я помру з голоду.» І Хлопчик-зірка відповів йому: «У мене в гаманці тільки одна монета з жовтого золота, і якщо я не принесу її моєму господарю, він поб'є мене і я зостанусь навіки у нього в рабстві.» Але прокажений так благав його, що Хлопчик-зірка пожалів його й віддав йому монету з жовтого золота.

А Хлопчик-зірка зайшов у печеру і в найдальшому кутку побачив монету з червоного золота. Він поклав її у свій гаманець і вирушив хутчій до міста, А прокажений, побачивши його, став посеред дорога і закричав, благаючи його: «Віддай мені монету з червоного золота, а то я помру з голоду.» — Хлопчик-зірка знову пожалів його й віддав йому монету з червоного золота, сказавши: «Твоя біда гірша, ніж моя.» А серце його стислося з туги, бо він знав, яка лиха доля на нього чекає.

Серед людей, що товпились довкола сторожі, він побачив жебрачку, яка була його матір'ю, а поруч неї стояв той самий прокажений, що сидів був перед міською брамою. Крик радощів зірвався з вуст Хлопчика-зірки, і він побіг до жебрачки, і, впавши перед нею навколішки, обцілував рани на її ногах і омив їх своїми слізьми. Він низько схилив голову, аж до пилюки, і, ридаючи так, що, здавалося, його серце розірветься з болю, промовив такі слова: «Мати моя! Я зрікся тебе в дні своєї гордині. Не відштовхни мене в годину мого смирення! Я ненавидів тебе. Даруй же мені любов. Я був відцурався тебе. Прийми ж своє дитя…»

І став він правити містом, що стояло над річкою. І він був милосердний і справедливий до всіх. Він прогнав геть лихого Чаклуна, а Лісорубові та його дружині послав багато дорогих подарунків, а дітей його зробив вельможами. Нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами, і вчив усіх любові, добра та милосердя. Голодним він роздавав хліб, а голим — одіж, і в його державі панували мир і достатки.