Аналіз вірша «Україна в старовину» Олександра Олеся
28 жовтня 2025 р.•
«Україна в старовину» — поема Олександра Олеся, що розповідає про давню Україну, її первозданну природу та життя пращурів. Твір поєднує історичні описи з язичницькою міфологією та створює яскраву картину минулого.
Загальна характеристика твору
Автор: Олександр Олесь
Рід літератури: лірика
Вид лірики: історична, патріотична, пейзажна
Жанр: історико-патріотична поема (вірш)
Тема: опис природи України в стародавні часи, зображення флори і фауни, життя пращурів.
Ідея: нагадування нащадкам про минуле природне багатство країни, заклик любити та берегти природу.
Зміст та структура
Частина 1: Дрімучі ліси — опис густих, споконвічних лісів з велетенськими деревами (граби, вільхи, сосни, явори, дуби).
Частина 2: Багатство тваринного світу — описані численні тварини та птахи: олені, ведмеді, вепри, кози, тури, вовки, кабани, лосі, рисі, зубри, борсуки, гусі, качки, чаплі, чайки, журавлі, лебеді, орли.
Частина 3: Життя пращурів — боротьба людини з природою, полювання, виживання в суворих умовах.
Частина 4: Степи — опис безмежних степів, моря трав, згадка про Стрибога і Дажбога.
Фінал: «На лісах дрімучих, темних, / На незайманих степах / Спочивала Україна / В золотих, дитячих снах» — Україна уподібнюється дитині, що спить у колисці природи.
Образи язичницьких богів
Стрибог — бог вітру. «Коли сам Стрибог не знає — / У Дажбога поспитай».
Дажбог — бог сонця, світла, достатку.
Згадка про давніх богів підкреслює зв'язок з історичним минулим, з часами, коли українці сповідували язичництво.
Художні засоби
Епітети: дрімучий ліс, велетенські граби, смарагдові потоки, білі лебеді, буйний вітер, широкий степ, безмежний степ, золоті сни.
Метафори: море трав, шовкові струни (вітер грає на травах), килим снігів.
Персоніфікація: ліс дивився і шумів, степ колихався, вітер спав, Україна спочивала.
Порівняння: потоки смарагдові від трави, лебеді хмарами летять.
Контраст: описи різних сезонів, різних ландшафтів (ліс — степ, літо — зима).
Композиція та ритміка
Вірш має чітку структуру — рух від лісів до степів, від літа до зими, від природи до людини.
Ритм урочистий, епічний. Олесь використовує довгі переліки, що створює враження багатства та різноманіття.
Кожна строфа — окрема картина, окремий епізод із життя давньої України.
Значення твору
«Україна в старовину» дає читачам уявлення про те, якою багатою та прекрасною була природа України в давнину.
Вірш виховує любов до рідної землі, до її історії, до її природи. Він закликає берегти те, що залишилося від первозданної краси.
Твір має освітнє значення — знайомить дітей з флорою і фауною давньої України, з язичницькими віруваннями предків.
Олесь створив не просто вірш, а поетичну енциклопедію давньої України — її лісів, степів, тварин, рослин та людей.
Коментарі