Олександр Олесь «Україна в старовину»: текст поеми
31 жовтня 2025 р.•
Поема «Україна в старовину» Олександра Олеся переносить нас у давні часи, коли українська земля була вкрита густими лісами, а наші предки жили в злагоді з природою і поклонялися язичницьким богам. Цей твір є частиною збірки історичних поем, які розповідають про становлення української держави.
Фрагмент тексту «Україна в старовину»
Ліс густий, дрімучий, темний,
Споконвічний ліс росте,
Не проб'ється навіть сонце
Крізь гілля його густе.
Велетенські граби, вільхи,
Сосни, явори, дуби
Тугі зв'язали віти —
Не пройти і не пробіг.
Споконвічний ліс росте,
Не проб'ється навіть сонце
Крізь гілля його густе.
Велетенські граби, вільхи,
Сосни, явори, дуби
Тугі зв'язали віти —
Не пройти і не пробіг.
Ось на галяві широкій
Є хатинка з деревин,
А в хатинці сидить в куточку
Сам старий, сам з сивиною.
Каже він малим онукам
Про старовину, про Русь:
«Діти, слухайте уважно,
Розповім вам я про нас!»
Є хатинка з деревин,
А в хатинці сидить в куточку
Сам старий, сам з сивиною.
Каже він малим онукам
Про старовину, про Русь:
«Діти, слухайте уважно,
Розповім вам я про нас!»
Зміст і тематика поеми
У поемі «Україна в старовину» Олександр Олесь змальовує життя наших предків у язичницькі часи. Поет описує густі дрімучі ліси, що вкривали українські землі, могутні дерева-велетні, серед яких жили наші пращури.
Центральний образ твору — старий дід, який розповідає онукам про минуле. Через його розповіді ми дізнаємося про звичаї, вірування, спосіб життя давніх українців. Це не просто історична розповідь, а передача пам'яті від покоління до покоління.
Олесь згадує язичницьких богів — Дажбога, Стрибога, Перуна. Він розповідає про віру предків у духів лісу, води, про шанування природи. Ці образи допомагають зрозуміти світогляд давніх українців, їхній зв'язок з природою.
Художні особливості твору
Олександр Олесь майстерно використовує епітети для створення атмосфери давнини: ліс густий, дрімучий, темний, споконвічний ліс, велетенські граби. Ці епітети підкреслюють могутність і незайманість природи, її первісну силу.
Поет застосовує персоніфікацію — дерева «зв'язали віти», ліс «живе» своїм життям. Природа постає як жива сила, яка оточує і захищає людей.
Ритміка вірша спокійна, розповідна. Олесь використовує довгі описи, що створює відчуття неспішності, вічності, зв'язку з віковими традиціями. Це справжня епічна поема, яка сповільнює час і дозволяє заглибитися в історію.
Значення твору
Поема «Україна в старовину» має важливе виховне значення. Вона вчить любові до історії свого народу, поваги до предків, цінування культурної спадщини. Олесь показує, що знання минулого допомагає зрозуміти сьогодення і побудувати майбутнє.
Твір закликає не забувати свого коріння, зберігати пам'ять про те, як жили наші пращури, у що вони вірили, як будували свою державу. Ця історична пам'ять — основа національної ідентичності.
«Україна в старовину» — це частина великого циклу історичних поем Олександра Олеся, в яких він прослідковує шлях українського народу від язичницьких часів до сучасності. Ця поема стала класикою української літератури для дітей і молоді.
Коментарі