"Васильки": аналіз вірша Володимира Сосюри
27 січня 2025 р.•
Ліричний вірш "Васильки" Володимира Сосюри, написаний в 1939 році, належить до інтимної (любовної) та пейзажної лірики та є одним із найвідоміших творів автора. Твір розкриває зображення любові ліричного героя, який порівнює сині васильки з кольором очей коханої.
Паспорт твору
Автор: Володимир Сосюра
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Напрям (течія): модернізм, символізм
Вид лірики: інтимна (любовна), пейзажна
Рік написання: 1939
Віршовий розмір: шестистопний хорей з широким використанням пірихія
Римування: перехресне (АБАБ)
Строфа: вірш складається з трьох строф по чотири рядки в кожній; вид строфи: чотиривірш (катрен)
Тема та ідея
Тема: зображення любові ліричного героя, який порівнює сині васильки з кольором очей коханої.
Ідея: оспівування щирого почуття, щасливої миті у душі закоханих на тлі швидкоплинного людського буття.
Основна думка: "…і синіє щастя у душі моїй"; "може, васильками станем — я і ти" — життя минає, але любов і краса залишаються у природі, у спогадах, у тих, хто прийде після нас.
Провідні мотиви
У творі розкриваються мотиви споглядання краси світу через призму кохання, кохання як пам'яті, яка не згасає, злиття людини з природою, спокійного усвідомлення неминучості змін і плинності часу, безсмертя через почуття (переродження після смерті).
Композиція
Твір складається з трьох змістових частин:
I строфа — змальовується картина природи, щастя і кохання.
II строфа — роздуми про скороминущість життя.
III строфа — поетичне узагальнення — світ залишиться, а люди зміняться.
Художньо-стильові особливості
Простота форми, м'яка мелодика, що передає глибокий зміст. Віршовий розмір відповідає народнопісенному. Оптимістична за настроєм і філософська в основі поезія: автор через символіку природи розмірковує над вічними екзистенційними темами: любов'ю, неминучістю змін, буттям і забуттям. Природа у вірші одухотворена, вона радіє і сумує разом з ліричним героєм (паралелізм).
Художні засоби та стилістичні фігури
Епітети: "невідомий час", "другий, далекий, сповнений привіту", "рідні очі".
Метафори: "гаї синіють", "щастя синіє у душі", "одсіяють роки", "синіє поле", "хмарки будуть летіти в невідомий час (уособлення)".
Паралелізм: "...васильки у полі, а у тебе, мила, васильки з-під вій".
Порівняння: "Васильки у полі… – васильки з-під вій", "одсіяють роки, мов хмарки на небі" — символізує швидкоплинність життя.
Повтор: "Васильки у полі, васильки у полі" — створює музикальність і посилює образність.
Антитеза: "ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде" — контраст між минулим і вічним.
Анафора: "і" на початку шістьох рядків.
Образна система
Ліричний герой — закоханий чоловік, якому польові квіти нагадують очі милої; він мислить не лише теперішнім, а й майбутнім, відчуває тісний зв'язок із природою.
Васильки — багатозначний образ, це і символ чистоти, ніжності, кохання, єднання людини з природою ("Васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій"), і символ пам'яті, зв'язку поколінь ("васильками станем — я і ти... другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас").
Коментарі