"Вчись у природи творчого спокою...": аналіз вірша Євгена Плужника
1 грудня 2025 р.•
Вірш «Вчись у природи творчого спокою...» Євгена Плужника, написаний у 1927 році, належить до пейзажної лірики та відображає філософське ставлення поета до природи як джерела мудрості та гармонії. Твір входить до збірки «Рання осінь» і є характерним зразком неокласицизму в українській поезії.
Паспорт твору
Автор: Євген Плужник
Рік написання: 1927
Жанр: вірш
Вид лірики: пейзажна
Літературний рід: лірика
Напрям, течія: неокласицизм, експресіонізм
Збірка: «Рання осінь»
Віршовий розмір: чотиристопний ямб (ямбічний тетраметр)
Кількість строф: 2
Римування: перехресне (абаб)
Тематика та проблематика
Тема: возвеличення природи восени як наймудрішого наставника. Поет показує, що природа є взірцем для людини, вказує правильний шлях.
Ідея (головна думка): заклик шанувати природу, брати з неї приклад, позаяк вона – взірець для творця, що вказує правильний шлях.
Проблематика: гармонія людини й природи; цілісність і зрілість людської душі.
На час написання твору, автор нездужає на сухоти. Хвороба змушує переоцінити життя. Ймовірно, Євген Плужник волів передати думку, що все минеться, і тому людині не варто поспішати, натомість, - вірити й вчитися того самого «спокою» - єдності з природою.
Художні засоби
Епітети: творчого спокою, дні вересневі, визнаних взірців, певний шлях
Інверсія: дні вересневі
Порівняння: як від озер, порослих осокою
Риторичне запитання: «...хто ж твоїй науці допоможе на певний шлях ступити з манівців?»
Звукопис: використання алітерації та асонансу (ри ро оро ере ро ер оро у) у першій строфі надає віршу більшої виразності й милозвучності, додаткової звукової наповненості
Символічні образи
Природа - злагодженість, ідеал
Осінь, вересневі дні - стан (духовної) зрілості
Озера, порослі осокою - метафора глибокого внутрішнього світу людини та спокою
Журавлі, що линуть на південь - зміни, рух вперед, прагнення до кращого; також можуть бути символом мрій та надій, які ведуть до нових горизонтів
Учень - людина, що роздумує про буття як таке, прагне знань та мудрості
Композиція та структура
Вірш складається з двох строф, написаний чотиристопним ямбом з перехресним римуванням. Така структура створює чіткий ритм та мелодійність.
Перша строфа містить образ природи - озер, порослих осокою, журавлів, що линуть на південь. Це зображення природного світу як джерела мудрості.
Друга строфа містить звернення до природи та риторичне запитання про те, хто може навчити правильному шляху. Це філософський роздум про роль природи в житті людини.
Ідейний зміст
Вірш висловлює думку про природу як наймудрішого наставника, який може навчити людину творчого спокою та гармонії. Поет закликає вчитися у природи, адже вона є взірцем злагодженості та мудрості.
Ліричний герой вірша – спостережлива людина-філософ, яка розуміє цінність природного світу як джерела духовного спокою та мудрості.
Твір показує, що природа може навчити людину найважливішому - творчому спокою, злагоді та єдності з навколишнім світом. Це особливо актуально в сучасному світі, де людина часто втрачає зв'язок з природою.
Коментарі