"Великий льох" Шевченко аналіз
6 вересня 2025 р.•
Поема "Великий льох" Тараса Шевченка є одним з найглибших та найскладніших творів поета. Це поема-містерія, яка розкриває трагічні сторінки української історії та висловлює болючі думки про долю українського народу.
"Великий льох" аналіз твору (паспорт)
Автор — Тарас Шевченко
Рік написання — 21 жовтня 1845 р.
Жанр: поема-містерія
Тема: правдиве відображення трагічних епізодів української історії, показ національного відкупу українського народу, пов'язаного з пошуками скарбу Б. Хмельницького, в часи гетьманування якого українська держава досягла вершини свого розвитку.
Ідея: засудження зради старшинської верхівки інтересам української нації; підступного приєднання України до російської імперії; імперського геноциду російських посіпак в Україні, висловлення обурення антиукраїнською політикою жорстокої імператриці Катерини, яка спричинилася до знищення лицарської Запорозької Січі.
Основна думка "Великий льох":
а) доля держави не в руках лідерів, а в руках народу;
б) усяка послуга ворогові, навіть найменше сприяння йому, є смертельним гріхом.
Значення епіграфа до твору:
Щоб струсонути сумління своїх земляків і збудити їх з літаргічного сну національної несвідомості та байдужості, Т. Шевченко, компонуючи твір, поставив на вступі до неї слова псалмоспівця, сповнені болю і трагічної розпуки, щоб були вони для читача пересторогою і наукою.
Сюжет «Великого льоху»
Поема "Великий льох" ділиться на три частини — «Три душі», «Три ворони» і «Три лірники», а також епілог («Стоїть в селі Суботові…»). Героями першої частини є три людські душі молодих дівчат, в образах білих пташок, що сіли на хрест і чекають коли буде розкопаний великий льох у Суботові, бо саме тоді святий Петро за Божим наказом має звільнити їх від митарств на цьому світі і впустити їх до Раю.
Перша душа говорить, що її звали Прісею і вона була вродливою, гарною дівчиною. Та якось коли Богдан Хмельницький їхав у Переяслав на сумнозвісну Переяславську раду, де він мав присягнути на вірність російському цареві, вона випадково перейшла йому дорогу з повними відрами. Згідно з українським повір'ям, вона начебто допомогла Хмельницькому у його вчинку. Водою, що дівчина потім принесла, отруїлась вона та всі її рідні.
Друга душа говорить, що вона колись жила в Батурині і напоїла водою коня російського царя Петра І, коли той повертався з битви під Полтавою в Москву. Російські солдати вбили родичів дівчини. За те, що вона напоїла коня Петра І, вона померла, а разом із нею і бабуся, що прихистила її у свій хатині.
Третя душа розповідає, що вона колись жила у Каневі і якось її матір вийшла з нею на берег Дніпра. По Дніпру плив корабель із царицею Катериною ІІ, якій душа, коли ще була дитиною, усміхнулася. За це вона і померла.
Далі мова йде про трьох ворон, що похваляються злом, яке вони накоїли у світі, а насамперед в Україні. Між воронами ведеться діалог, вони сперечаються хто зробив більше зло. У творі є одна особливість — третя ворона говорить російською мовою. Ворони кажуть, що в Україні незабаром має народитись визволитель, такий, як колись Іван Гонта. Сестри-ворони думають, як його можна згубити — чи золотом, чи чинами і зрештою вирішують його вбити.
Розповідь ведеться про трьох лірників, один з яких сліпий, другий кривий, а третій горбатий. Вони ідуть у Суботів співати про Богдана Хмельницького. Лірники сподіваються щось заробити, бо біля великого льоху, який саме розкопують, проводиться ярмарка. Великий льох розкопують три дні. На третій день там знаходять кістки померлих людей. На ці розкопки приїздить подивитись «начальство» з Москви. Коли це «начальство мордате» почуло, що лірники співають пісні про Богдана їх карають, за те що вони співають про такого ж «мошенника, як і самі».
Композиція "Великий льох"
Ця поема ділиться на три композиційні частини — «Три душі», «Три ворони» і «Три лірники», а також епілог («Стоїть в селі Суботові…»).
Для будови твору характерна троїстість як і у фольклорі (три бажання, троє синів…):
• Експозиція: розповідь трьох душ про наявність льоху, який необхідно було розкопати аби вони змогли потрапити до раю.
• Зав'язка: подорож-екскурс у трагічне минуле України.
• Кульмінація: відсутність скарбу в малому льосі, що виявило роздратованість начальства Москви.
• Розв'язка: Так малий льох в Суботові / Москва рокопала! / Великого ж того льоху / Ще й не дошукалась.
Поема-містерія «Великий льох» в історичному і філософському планах — центральний твір у «Кобзарі», бо в ній розглянуто проблеми втрати політичної свідомості, що призвело нас, українців, до втрати державності, до національного поневолення. Українська пісня перемоги у Визвольній війні була віддана Росії. Автор засуджує українців, які свідомо піддалися і піддаються ворогові, тим самим передрікаючи на загибель цілий народ.
"Великий льох" Шевченко історія створення
Великий льох — алегорична поема Тараса Шевченка, що датована 21 жовтня 1845 р., в селі с. Мар'їнське.
Первісний текст не відомий. Наприкінці жовтня 1845 р., перебуваючи на Полтавщині й зустрівшись з О. С. Афанасьєвим-Чужбинським, Шевченко ознайомив його з містерією «Великий льох», яка тоді ще не мала назви.
Після повернення до Києва Шевченко десь у квітні — червні 1846 р. переписав «Великий льох» разом з іншими своїми творами з невідомого автографа до рукописної збірки «Три літа». Згодом поет вносив багато правок до свого твору.
У середині 1840-х років, до арешту поета 5 квітня 1847 р., деякі фрагменти твору починають поширюватись у рукописних списках, зокрема у колі учасників Кирило-Мефодіївського братства. Під час арештів кирило-мефодіївців списки «Великого льоху» відібрано у В. М. Білозерського та М. І. Костомарова.
Після арешту Шевченка, в роки його заслання, початок містерії переписав О. М. Бодянський, частину тексту мав М. О. Максимович. Два розділи твору: «Три ворони» та «Три лірники», тобто рядки, після повернення із заслання мав П. О. Куліш.