Микола Вінграновський: біографія письменника, кінорежисера
31 жовтня 2025 р.•
Микола Степанович Вінграновський (1936-2004) — визначний український письменник, поет-шістдесятник, кінорежисер та актор. Його творчість, сповнена глибокого ліризму та любові до рідної землі, залишила незгладимий слід в українській літературі. Вінграновський — автор знаменитої повісті «Сіроманець», численних поетичних збірок та кінофільмів, що прославляють красу природи та гідність українського народу.
Раннє життя та освіта
Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в місті Первомайськ Миколаївської області в районі «Птахокомбінат». Середню освіту здобув у школі № 17 Первомайська, де розпочалося його захоплення літературою та мистецтвом.
Після закінчення школи Микола вступив на акторське відділення Київського інституту театрального мистецтва. Проте доля розпорядилася інакше — через два тижні від початку занять ставного, показного українця-степовика прослухав Олександр Довженко, видатний кінорежисер, який формував власний курс у кіноакадемії.
Довженко одразу побачив у юнакові талант і забрав його до себе в Москву навчатися у Всесоюзному державному інституті кінематографії (ВДІК). Вплив Олександра Довженка на формування Вінграновського був величезним — через рік учителя не стало, але прилучення до його творчого світу позначилося на всій подальшій долі молодого митця.
Перші кроки в кіно та літературі
Ще будучи студентом, Вінграновський зіграв головну роль рядового солдата Івана Орлюка у художньому фільмі «Повість полум'яних літ» (1961), автором сценарію якого був Олександр Довженко. За краще виконання чоловічої ролі Микола Вінграновський отримав золоту медаль кінофестивалю в Лос-Анджелесі — це був блискучий старт кінематографічної кар'єри.
Водночас розпочалася і літературна діяльність. Перші вірші М. Вінграновського з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» (нині «Дзвін»). У 1960 році його поезії публікувалися в журналах «Вітчизна» та «Прапор» (нині «Березіль»). Публікація в «Літературній газеті» від 7 квітня 1961 року «З книги першої, ще не виданої» містила дванадцять поезій і привернула увагу літературної громадськості до молодого талановитого автора.
Плеяда шістдесятників
Перша збірка віршів Миколи Вінграновського мала назву «Атомні прелюди» і побачила світ 1962 року, разом зі збірками «Тиша і грім» Василя Симоненка та «Соняшник» Івана Драча. Це був знаковий момент в українській літературі — народження покоління шістдесятників, яке прагнуло духовного відродження нації.
В «Атомних прелюдах» вивільнялася величезна духовна енергія особистості, зникла розмежованість громадянського й особистого, історичного й сучасного. Цього митця називають першим з-поміж рівних у плеяді шістдесятників, хоча сам він себе не зараховував до цього покоління.
У 1967 році побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій». Щоправда, завдяки старанням цензорів в остаточному варіанті поезій залишилося 99… Згодом вийшли збірки «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Вибране» (1986), передмову до якого написав Іван Дзюба.
Робота на кіностудії ім. О. Довженка
До Києва дипломований кінорежисер повернувся з Москви знаменитим. Проте на кіностудії ім. О. Довженка його зустріли неприхильно. Написаний ним сценарій «Світ без війни» (1960) так і залишився тільки сценарієм. Але це не зламало митця.
Миколі Вінграновському вдалося відзняти низку художніх фільмів на кіностудії О. Довженка:
- «Дочка Стратіона» (1964)
- «Ескадра повертає на захід» (1966)
- «Берег надії» (1967), де він також зіграв роль Вацлава Купки
- «Дума про Британку» (1970) — роль Несвятипаски
- «Тихі береги» (1973)
- «Климко» (1984)
Також створив документальні фільми:
- «Слово про Андрія Малишка» (1983)
- «Щоденники О. П. Довженка» (у співавторстві з Леонідом Осикою)
- «Щоденник. Довженко. 1941-1945» (1993)
- «Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993)
- «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи» (1994)
- «Галич — столиця князя Данила Галицького» (1995)
- «Гетьман Сагайдачний» (1999)
Вінграновський був постановником десяти художніх та документальних фільмів, які розкривають історію та культуру України.
Творчість для дітей
Окреме місце в доробку Вінграновського займають твори для дітей. Ще на початку шістдесятих років у журналі «Ранок» з'явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко».
Згодом побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір» та інші. Його прозові твори для дітей — повісті «Сіроманець», «Первінка» та інші — стали класикою української дитячої літератури.
У 1984 році Миколі Вінграновському присуджено Державну премію України ім. Тараса Шевченка за твори для дітей. Це визнання підтвердило, що його книжки — не просто розваги, а глибокі філософські твори, що виховують у дітей любов до природи, відповідальність та гуманізм.
Проза та поезія зрілого періоду
Микола Вінграновський — автор книжок-віршів:
- «Губами теплими і оком золотим»
- «Цю жінку я люблю»
Повістей:
- «У глибині дощів»
- «Літо на Десні»
Роману:
- «Северин Наливайко» — історичний роман про легендарного козацького ватажка
Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004), яке побачило світ незадовго до смерті письменника.
Громадська діяльність
На відміну від багатьох шістдесятників, які з кінця 80-х років минулого століття захопилися політикою та пошуком керівних посад, Вінграновський зберіг вірність творчому покликанню. Єдиною керівною посадою (і то неоплачуваною) було головування від 1989 по 1993 рік в українському відділенні ПЕН-клубу — міжнародної організації письменників.
Він залишався вірним своїм принципам — творити, а не займатися політикою. Його твори говорили самі за себе, без потреби у владних посадах чи політичних маніфестах.
Смерть та спадщина
Микола Степанович Вінграновський помер 26 травня 2004 року в Києві внаслідок тяжкої хвороби. Похований на Байковому кладовищі, поруч з іншими видатними діячами української культури.
Його творча спадщина — це десятки поетичних збірок, повісті, романи, кінофільми — залишається живою і актуальною. Вінграновський назавжди увійшов до пантеону класиків української літератури як поет, прозаїк, кінорежисер та гуманіст, що оспівував красу рідної землі та гідність людини.
Основні дати життя та творчості
- 1936 — народився 7 листопада в Первомайську
- 1957-1958 — перші публікації віршів у журналах «Дніпро», «Жовтень»
- 1961 — головна роль у фільмі «Повість полум'яних літ», золота медаль кінофестивалю
- 1962 — перша збірка «Атомні прелюди»
- 1967 — збірка «Сто поезій» (99)
- 1971 — збірка «Поезії»
- 1977 — повість «Сіроманець»
- 1978 — збірка «На срібнім березі»
- 1982 — збірка «Київ»
- 1984 — Державна премія України ім. Тараса Шевченка
- 1986 — «Вибране» з передмовою Івана Дзюби
- 1989-1993 — голова українського відділення ПЕН-клубу
- 2004 — помер 26 травня; «Вибрані твори в трьох томах»