Вірші Ольги Чорної: патріотична та пейзажна лірика
31 жовтня 2025 р.•
Ольга Чорна — українська поетеса, авторка 10 поетичних збірок, керівник літературного об'єднання «Гірський Тікич» (Черкащина), член персоналій Вільної Української Академії Наук у США. Її поезія сповнена любові до України, рідної землі, спогадів про дитинство та материнську ніжність. Пропонуємо добірку найкращих віршів Ольги Чорної.
«Україно моя росяниста…»
Україно моя росяниста,
Берегине стражденна моя,
Ти мелодія чиста, іскриста
І цілюща, джерельна вода.
Торувала шляхи із неволі,
У руїнах бувала не раз
І терпіла гірку свою долю,
Про яку нам повідав Тарас.
Стільки вірності, сили, любові
Зародила у кожній душі,
Твої очі, озера, діброви
Не забути ніколи мені.
Наша мати, сувора і мила,
Хай всміхається доля твоя.
Розквітай, барвінкова, єдина
Світла радосте, зоре моя!
Аналіз:
Цей вірш — гімн Україні, що розкриває її як:
- Берегиню стражденну — захисницю, що терпіла багато випробувань
- Мелодію чисту, іскристу — джерело духовної краси
- Цілющу, джерельну воду — джерело життя, відродження
- Матір — сувору й милу водночас
Поетеса підкреслює стійкість України («торувала шляхи із неволі», «у руїнах бувала не раз») та її здатність відроджуватися. Згадка про Тараса Шевченка вказує на історичну пам'ять народу.
«Мальви ясніють яскраві…»
Мальви ясніють яскраві,
Стукають тихо в вікно,
Ранки зринають в уяві,
Ті, що минули давно.
Там босоноге дитинство
Ніжним війнуло крилом,
Ось вже бреду я імлистим
Шляхом за нашим селом.
Мама стрічає ласкаво,
В вічі загляне мені:
«Де ж, дитино, блукала,
Їстоньки хочеш чи ні?»
Пестить маленьку голівку,
Горне до теплих грудей,
Бачу вже рідну домівку
В озері синіх очей.
Аналіз:
Вірш про спогади дитинства та материнську любов:
- Мальви — символ рідного дому, українського села
- Босоноге дитинство — щасливий, безтурботний час
- Мама — втілення тепла, затишку, безумовної любові
- Озеро синіх очей — метафора материнського погляду, що містить усю ніжність світу
Поетеса створює атмосферу ностальгії за дитинством, рідним домом, материнською турботою.
«Сп'яніли троянди…» — вірш про рідну школу
Сп'яніли троянди
У світанні ранковім,
Чорнобривцями пахне
Біля нашої школи.
Я прямую садами,
Де похилені віти,
Рожевіють плодами
Найсолодшими в світі.
Я стаю на поріг
Найсвітлішого класу,
А яку із дорог
Оберу я із часом?
Аналіз:
Вірш про школу як початок життєвої дороги:
- Троянди та чорнобривці — квіти біля школи, символ краси та свята знань
- Сади з солодкими плодами — метафора знань, що дає школа
- Найсвітліший клас — місце, де народжується майбутнє
- «Яку із доріг оберу?» — філософське питання про вибір життєвого шляху
Поетеса показує школу як важливий етап формування особистості.
«Мово наша голосна…»
Мово наша голосна,
Слово калинове,
Пісня пращурів ясна,
Поле колискове.
Хвилі теплої ріки.
Погляд синьоокий,
Розквітай у всі віки!
Світло має спокій.
Заколисуй в темну ніч
І пробуджуй вранці,
Розкажи мені про Січ,
Звесели у танці.
Радуй співом солов'я,
Голосом дзвіниці,
Мово рідная моя!
Джерело криниці…
Аналіз:
Вірш — гімн українській мові:
- Голосна мова — яскрава, дзвінка, виразна
- Слово калинове — червоне, як калина, символ України
- Пісня пращурів — зв'язок поколінь
- Поле колискове — мова, що вкол��сує, заспокоює
- Хвилі теплої ріки — течія мови, що ніколи не зупиняється
- Січ, дзвіниця, солов'ї — національні символи
- Джерело криниці — чистота, первинність мови
Поетеса закликає мову «розквітай у всі віки» — це молитва за збереження української мови.
«Вишивала сорочину нашій вільній Україні…»
Вишивала сорочину нашій вільній Україні
Пісня голосна.
Вже намітила мережку, простелила в поле стежку
Зоряна, ясна. (2 рази)
До глибокої криниці йшла напиться водиці,
Чисте джерело.
Голубіло барвінково українське щире слово,
У віках жило. (2 рази)
Величаєм Україну, нашу матінку єдину:
Диво-цвіт краса,
Одягнула вишиванку, соловей співав до ранку,
Ой, яка краса! (2 рази)
Аналіз:
Вірш про Україну як живу істоту, що вбирається у вишиванку:
- Пісня голосна вишиває сорочину — народна творчість створює образ України
- Мережка, стежка зоряна — вишивка як символ зв'язку землі та неба
- Барвінкове слово — українське слово, вічнозелене, як барвінок
- Вишиванка — національний одяг, символ ідентичності
- Соловей — символ української пісні
Це пісенний вірш, що прославляє Україну через народні символи.
«Жашківщина»
Цей дуб кремезний на Волині
Із казки знаю я давно,
А дядька Лева і понині
Я слів пригадую тепло.
Земля — моя квітка священна,
Для мене на світі одна.
Бродвеї Парижа не зманять,
Не жить у чужій стороні.
Роки відлік часу чеканять,
В них Жашків — найкращий мені.
Земля моя — скіфів родина,
Тут Гонта із військом гуляв,
І ти, гайдамацька годино,
Де гнівом народ вирував.
Сліди тут Хмельницького бачу
У Дрижипільській битві страшній.
Із вдовами болісно плачу,
Землі поклонюся святій…
Аналіз:
Вірш про малу батьківщину — Жашківщину (Черкаська область):
- «Земля — моя квітка священна» — найвища оцінка рідної землі
- «Бродвеї Парижа не зманять» — жодна краса світу не замінить рідного краю
- Історична пам'ять: скіфи, Гонта, Хмельницький, Дрижипільська битва
- «Із вдовами болісно плачу» — співпереживання історичному болю народу
- «Землі поклонюся святій» — пошана до рідної землі
Поетеса показує: рідна земля — це не просто місце, а жива історія, святиня.
Особливості поезії Ольги Чорної
Теми творчості:
- Патріотизм — любов до України, її історії
- Природа — оспівування рідної землі, квітів, дерев
- Дитинство — спогади про безтурботні роки
- Материнство — образ матері як джерела тепла
- Мова — прославлення української мови
- Історична пам'ять — згадки про героїв минулого
Художні засоби:
- Епітети: «росяниста», «стражденна», «чиста, іскриста», «босоноге дитинство», «синьоокий погляд»
- Метафори: «Україна — мелодія», «Україна — цілюща вода», «домівка в озері синіх очей»
- Персоніфікація: Україна як жива істота — береги��я, мати
- Символи: барвінок, калина, соловей, вишиванка
Стиль:
- Музичність — вірші легко лягають на музику
- Простота мови — зрозумілі образи
- Емоційність — щирість переживань
- Пісенність — багато віршів мають куплетну структуру
Двомовність поетеси
Цікавий факт: Ольга Чорна пише українською та російською мовами. У добірці присутні вірші російською: «Курильский пейзаж», «У Лесиній казці», «Мираж», «Колхида».
Ці вірші показують:
- Широту творчого діапазону — здатність творити різними мовами
- Подорожі — вірші написані під враженням від відвідування різних місць
- Інтертекстуальність — вірш «У Лесиній казці» присвячений драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»
Проте серце поетеси завжди в Україні — навіть коли пише про далекі краї, згадує рідну землю.
Актуальність поезії Ольги Чорної
Вірші Ольги Чорної актуальні сьогодні, бо:
- Виховують патріотизм — любов до України, її історії
- Зберігають традиції — згадки про вишиванки, пісні, обряди
- Нагадують про цінність рідного дому — материнська любов, тепло родинного вогнища
- Прославляють українську мову — як джерело сили та краси
- Підтримують історичну пам'ять — згадки про Гонту, Хмельницького, Шевченка
У час, коли Україна боронить свою незалежність, слова Ольги Чорної «Розквітай, барвінкова, єдина, світла радосте, зоре моя!» набувають особливого звучання. Це молитва за Україну, віра в її майбутнє.
Коментарі