"Ви знаєте, як липа шелестить...": аналіз вірша Павла Тичини
4 жовтня 2025 р.•
Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...» Павла Тичини належить до інтимно-пейзажної лірики та написанний у стилі символізму. Твір розкриває тему кохання та природи, виражаючи емоції, які народжуються в душі юного ліричного героя від почуття першого кохання.
Паспорт твору
Автор: Павло Тичина
Літературний рід: інтимно-пейзажна лірика
Жанр: вірш
Напрям, течія: символізм
Система віршування: силабо-тонічна
Віршовий розмір: чотиристопний ямб
Римування: непостійне з ознаками паралельного
Строфа: нестрофічна будова
Тема та ідея
Тема: кохання; природа.
Ідея: оспівування краси ночі, напоєної любов'ю.
Провідні мотиви: вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя від почуття першого кохання; гімн коханню, радості буття, що невіддільне від природи.
Композиція
Ліричний герой захоплено розказує про весняні ночі кохання, звертаючись до уявних співрозмовників.
Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними запитаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить; у другій частині простір ширшає — це вже гаї, вони сплять, але "все бачать крізь тумани". Простір враз стає глобальним — місяць, зорі... а потім звуковий образ: "А солов'ї..."
Кожна із двох строф має своєрідне обрамлення, де перші речення — риторичні запитання, а останні — закономірний висновок.
Художньо-стильові особливості
Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...» — пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов'язуються з душевними настроями, а події людського життя часто змальовуються як певна паралель до явищ природи.
Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі. Картини природи і людські почуття чергуються.
Риторичні запитання ("Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?", "Ви знаєте, як сплять старі гаї?") привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини.
Вражають інтонації цього твору: ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрівнянної української ночі. Вірш звучить, як мелодія, якою постійно насолоджуєшся.
Художні засоби
У творі використано різноманітні художні засоби: епітет, персоніфікація, метонімія, риторичне питання, звертання, оклик; паралелізм (природа/людина), синекдоха ("дідугани" — дерева).
Головним є протиставлення "Природа — людина", у даному контексті повна співзвучність.
Образи
Вірш — це своєрідна чуттєва картина, у якій переплітаються барви, звуки, запахи, відчуття.
Образ ліричного героя, який насолоджується красою весняної ночі та коханням; уявний співрозмовник, кохана; образи природи: липа, гаї, тумани, місяць, зорі, солов'ї.
Коментарі