"Я (Романтика)": аналіз новели Миколи Хвильового

1 січня 2026 р.•

Новела «Я (Романтика)» Миколи Хвильового належить до соціально-психологічної прози з філософським елементом та є одним із найвідоміших творів письменника про громадянську війну. Твір розкриває трагедію роздвоєння людської душі під впливом революційних ідеалів, показуючи конфлікт між революційним обов'язком та гуманістичним початком.

Паспорт твору

Автор: Микола Хвильовий

Жанр: соціально-психологічна новела з філософським елементом

Літературний рід: епос

Напрям: модернізм

Течія: «романтика вітаїзму»; експресіонізм із яскраво вираженим імпресіоністичним елементом

Час подій: 20-ті рр. XX ст.

Місце подій: панський палац біля міста

Присвята: «Цвітові яблуні» - новелі М. Коцюбинського

Тематика та проблематика

Тема: зображення громадянської війни як одного з найтрагічніших явищ в історії України, адже в основі війни лежить руйнація, нівелювання родинних зв'язків, братовбивство. Показ того, як генетичні, вроджені риси людяності, добра, любові до матері розчиняються в патологічному відчутті відданості ефемерним ідеалам комуни.

Ідея: фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення.

Проблематика:

збереження людської індивідуальності, цілісності людської натури як необхідності існування людини
розбіжності між мрією і дійсністю
мети і засобів її досягнення
колізії між гуманізмом і фанатизмом
роздвоєння особистості

Мотив: «вічне протистояння добра і зла, божого й сатанинського», «материнська любов», «обов'язок і свобода вибору», «я чекіст, але я й людина», «жертовність», «роздвоєність (розтроєність) людської натури»

Головні герої та їх образи

«Я (Романтика)» - главковерх чорного трибуналу. Це символ роздвоєності людської душі, матеревбивства, фанатика, боговбивства. Центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов'язком та гуманістичним началом: «я — чекіст, але і людина».

Доктор Тагабат - моральний ідеал Я(Романтики), його «звірячий інстинкт».

Дегенерат - жорстокий садист, «палач з гільйотини», сторож душі Я(Романтики).

Андрюша - тихий, слабосилий юнак.

Марія - мати Я, символ материнської (божественної) любові, богоматері, жертовності.

Доктор Тагабат + Дегенерат + Андрюша - символи різних сторін людської натури. На думку М. Поповича, персонажі твору - «усе це різні кінці душі» того самого «Я», які символізують різні грані свідомості головного героя.

Символічні образи

Загірна комуна - символ ідеального, справедливого суспільства

Мати Марія - символ материнської (божественної) любові, богоматері, жертовності

Черниці - символ Христа

Я, Ігрек, Зет - символи безликості людини (революційна дійсність нівелює людську індивідуальність)

Полин - символ вічності

М'ята - символ забуття

Годинник - пересторога, що життя - коротке

Ніч, узлісся, далекий туман, тихі озера - образи природи, що підкреслюють трагічність подій

Композиція та сюжет

Композиційні особливості: заспів (лірико-романтичний зачин), що вводить читача в складний психологічний світ (показана розмова матері із сином напередодні грози); три частини — три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя, протягом яких читач спостерігає зміну в ставленні героя до вбивства.

Микола Хвильовий використовує у творі композиційні рамки: «З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія.» - ... «Я зупинився серед мертвого степу: — там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни.»

Сюжет: образ революційних подій, почуття «Я» до матері та матері до нього (пролог) — палац на горі, де засідає чека-трибунал, члени трибуналу (експозиція) — міркування «Я» про минуле й теперішнє, про себе як про чекіста й водночас людину (зав'язка) — низка смертних вироків (крамар ікс, теософи ігрек і зет (мужчина і женщина), версальці) (розвиток дії) — з-поміж черниць, яких привели до «чорного трибуналу», «Я» впізнає свою матір, але виносить присуд: «Розстрілять» (кульмінація) — «Я» розстрілює матір (розв'язка).

Як виразно імпресіоністичний твір новела не має чіткого сюжету: події передаються в основному через рух почуттів і переживань Я(Романтики).

Конфлікт

Конфлікт — внутрішньопсихологічний. Центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов'язком та гуманістичним началом: «я — чекіст, але і людина».

Ідея служіння абстрактним ідеалам «революції» стає джерелом мук і страждань «Я». Опозиція «я — чекіст, але і людина» (протистояння насильства та загальногуманістичних цінностей) вирішується тим, що головний герой фактично знищує в собі людське, гуманне.

Коріння «синдрому революції» і полягає в тому, що «мета виправдовує засоби». Фанатична захопленість ідеєю і є причиною тієї кривавої драми, що розігрується перед очима читача.

Художні засоби

Художні засоби виразності: епітет, порівняння, символ, метафора, метонімія; риторичні фігури, інверсія та ін.

Найважливіші стильові ознаки: розповідь від першої особи («Я»); драматизм; лаконізм; виразні художні деталі; глибокий психологізм; відмова від традиційного описового реалізму; часові зміщення; символічність образів, деталей, наприклад безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність.

Ідейний зміст

Новела «Я (Романтика)» розкриває трагедію людини, яка під впливом революційних ідеалів втрачає свою людяність. Головний герой, будучи чекістом, змушений виконувати «революційний обов'язок», але водночас розуміє, що втрачає свою людську сутність.

Найбільша трагедія - це матеревбивство, коли «Я» виносить смертний вирок власній матері, втілюючи конфлікт між ідеалом та людяністю.

Хвильовий показує, що фанатична захопленість ідеєю веде до руйнації людської душі, до втрати найважливіших моральних орієнтирів. Світ може врятувати лише любов та усепрощення, а не насильство та фанатизм.