"Я...": аналіз вірша Василя Симоненка
21 жовтня 2025 р.•
Вірш «Я...» Василя Симоненка, написаний у 1962 році, належить до громадянської та філософської лірики та є автобіографічним твором про самоствердження людини в сучасному світі. Твір уславлює неповторність кожної людської особистості та виступає проти радянської диктатури, де людина — це просто гвинтик.
Паспорт твору
Автор: Василь Симоненко
Рік написання: 1962
Жанр: вірш
Літературний рід: лірика
Напрям, течія: модернізм, гуманізм
Вид лірики: громадянська, філософська
Віршовий розмір: змішаний, за основним чергуванням — анапест; закономірність – два ненаголошених склади чергуються з наголошеним (UU_)
Римування: перехресне (АБАБ). Рими точні: тупо – пупом, блекоти – ти, люто – розіпнути, рябе – себе, моя – я, хвилин – один, ім'я – «я», грізно – різних, лоно – мільйони, сім'я – «я»
Строфа: вірш складається з п'яти строф по чотири рядки в кожній (чотиривірші-катрени)
Тематика та проблематика
Тема: розповідь ліричного героя про своє власне «Я», його заклик до сприйняття людської гідності.
Ідея: уславлення неповторності кожної людської особистості.
Головна думка: «Ми — не безліч стандартних "я", / А безліч всесвітів різних».
Провідні мотиви:
- неповторність кожної людини
- повага до особистості і самоповага
- право на індивідуальність
- самоствердження людини в сучасному світі
- конфлікт між особистою гордістю та соціальними впливами
- засудження радянської диктатури, де людина – це просто гвинтик, функціональна одиниця
Художні засоби
Епітети: «очиці, повні блекоти», «дивився тупо», «лице рябе», «всесвіти різні», «одвічне лоно», «ліниво тяглася», «стандартні "я"», «вселюдська сім'я»
Метафори: «уявляєш пупом» — вислів на основі фразеологізму, «кривилося гнівом лице», «ліниво тяглася отара хвилин», «ми — безліч всесвітів…», «ми — народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я»
Персоніфікація: «не стала навколішки гордість моя»
Порівняння: «безліч таких, як ти», «безліч таких, як я»
Протиставлення (антитеза): «На світі безліч таких, як я, / Та я, їй-Богу, один», «Ми — не безліч стандартних "я", / А безліч всесвітів різних»
Гіпербола: «він гримів одержимо і люто», «ладен був розіпнути» — змусити страждати через власні переконання; «безліч таких, як ти»
Інверсія: «кривилося гнівом лице рябе», «не стала навколішки гордість моя» — фразеологізм
Іронія: «У кожного "Я" є своє ім'я, / На всіх не нагримаєш грізно»
Рефрен: «На світі безліч таких, як…»
Анафора: «Ми…»
Повтори (тавтологія): «тих поважають.., хто поважає…»
Метонімія: «у кожного "Я" (людини) є своє ім'я»
Символічні образи
«Я» — особистість як центр Всесвіту. Кожна людина — це унікальний світ, неповторна особистість.
Очі — дзеркало душі; відповідно, зрозуміло, що то за душа, яка має «очиці» (повні блекоти — отруйної ненависті).
Блекота — отруйна ненависть.
Пуп (землі) — зарозумілість і самовпевненість; егоїзм.
«Безліч всесвітів» — багатий внутрішній світ кожної людини. Кожен — це цілий всесвіт, а не стандартна одиниця.
«Лоно народу» — національна свідомість.
Отара хвилин — час, що протікає, показуючи марність спроб зламати особистість.
Художньо-стильові особливості
Емоційна насиченість та особистісний характер твору: ліричний герой — сам автор; його горде «Я» — безкомпромісне, гідне звання людини. Індивідуалізм.
Вірш концентрується на самоцінності кожної особистості; прагнення ліричного героя до самовираження — як один з аспектів модерністського мислення.
Присутні риси екзистенціалізму: тема особистої свободи, пошуку сенсу місця в світі, заперечення загальних стандартів.
Філософський підтекст: міркування про сутність людської індивідуальності.
У творі є християнські мотиви – ліричного героя прагнуть «розіпнути» або зламати й перетворити на ще один фрагмент «сірої маси».
Простота і чіткість мови. Наявність авторських поетичних афоризмів — «у кожного Я є своє ім'я», «ми – це безліч всесвітів різних», «тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони "я"».
Композиція
Вірш складається з п'яти строф по чотири рядки в кожній. Така структура створює чіткий ритм та мелодійність.
Композиція побудована на протиставленнях — між «безліч таких, як я» та «я, їй-Богу, один», між «стандартними я» та «безліччю всесвітів різних».
Рефрен «На світі безліч таких, як…» підкреслює головну думку про унікальність кожної особистості.
Ідейний зміст
Василь Симоненко виступав проти формалізму в літературі, цінуючи щирість і правду. Основні теми його творчості – любов до України, критика радянського тоталітаризму, пошук ідентичності, віра в людську гідність.
Його поезія відображає ставлення покоління шістдесятників, яке шукало нові шляхи розвитку української культури.
Вірш «Я...» є автобіографічним, адже автор знав, як радянська влада зламувала митців, і сам пережив труднощі з публікацією своїх творів в останні роки життя.
Твір уславлює неповторність кожної людської особистості, показуючи, що ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних. Кожна людина — це унікальний світ, що має право на індивідуальність та гідність.
Коментарі