"З журбою радість обнялась…": аналіз вірша Олександра Олеся

26 вересня 2025 р.•

Вірш «З журбою радість обнялась…» Олександра Олеся належить до інтимної та філософської лірики та розкриває тему осмислення людського буття та власної долі. Твір демонструє переконання в тому, що кохання має всепереможну силу, яка здатна пробудити душу в часи внутрішньої боротьби й сумнівів.

Паспорт твору

Автор: Олександр Олесь

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш

Напрям, течія: неоромантизм, символізм

Вид лірики: інтимна, філософська

Віршовий розмір: ямб, три- та чотиристопний

Римування: перехресне (АБАБ) загалом та паралельне (ААББ) у деяких уривках

Строфа: поділено на три частини (уривки) різної довжини

Тема та ідея

Тема: осмислення людського буття та власної долі, намірів освідчитися коханій.

Ідея: переконання в тому, що кохання має всепереможну силу, яка здатна пробудити душу в часи внутрішньої боротьби й сумнівів.

Основна думка: у світі не буває чистого щастя або чистого смутку — вони завжди переплетені.

Провідні мотиви: життя — єдність протилежностей; чисте та глибоке кохання; весна як пора розквіту почуттів.

Композиція

Композиційно твір поділено на дві частини:

Філософська (перша строфа) — автор говорить про боротьбу журби й радості, про нерозривність їхніх зв'язків.

Особистісна (друга і третя строфи) — змальовується кохання, яке стає джерелом щастя і водночас болю.

Художньо-стильові особливості

Вірш побудований на контрастах, що підпорядковано ідеї показати різноманітність і багатогранність життя.

Для вірша характерні чуттєвість, емоційна напруженість та милозвучність; остання досягається алітераціями, асонансами, прийомом недомовлення і риторичними запитаннями.

Наявні ознаки романсу (поетична композиція невеликого обсягу без приспівів, яка розмірено декламується під музику або без неї).

Модернізм виявляється у складній образності, індивідуальності в зображенні душевних переживань й психологізмі.

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано різноманітні художні засоби:

Епітети: "дивний ранок", "божий світ", "небесна краса", "небесний цвіт", "перший цвіт кохання", "хмарка ніжно золота", "спів останній, лебединий"
Метафори: "тепер весною, коли цвіте весь божий світ", "очей твоїх небесний цвіт, обсипав душу він мою", "усмішка їх миліша снів"
Уособлення: "в обіймах з радістю журба; летить і спиня", "і йде між ними боротьба", "шумлять, співають ниви, луки"
Персоніфікація: журба і радість перетворюються на живих істот, поміж яких стоїть авторське ліричне "Я"
Порівняння: "в сльозах, як в жемчугах, мій сміх", "як пісня, вся душа моя", "уста – як перший цвіт кохання, як хмарка ніжно золота..."
Антитеза: "з журбою радість обнялась", "з дивним ранком ніч злилась", "одна летить, друга спиня"
Оксюморон: "В обіймах з радістю журба", "в сльозах, ... мій сміх"
Риторичні запитання: "І як мені розняти їх?!", "І дужчий хто — не знаю я?"

Контрастні пари

У вірші постають контрастні пари, що демонструють єдність протилежностей у житті: журба — радість; ніч — ранок; сльози — сміх; летить — спиня; мовчання — зізнання.