"Зачарована Десна": аналіз кіноповісті Олександра Довженка
11 вересня 2025 р.•
Кіноповість «Зачарована Десна» Олександра Довженка належить до автобіографічної прози та є спогадами письменника про своє дитинство, перші кроки пізнання життя, про «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих...». Твір поєднує ліричне та філософське начала, показуючи формування світогляду майбутнього митця.
Паспорт твору
Автор: Олександр Довженко
Жанр: кіноповість («автобіографічне кінооповідання»)
Літературний рід: епос
Напрям (течія): модернізм, соціалістичний реалізм
Час подій: початок XX ст.
Місце подій: береги Десни (с. Сосниця)
Тематика та проблематика
Тема: спогади письменника про своє дитинство, про кровний зв'язок з народом і рідною землею.
Ідея: з'ясування основних факторів формування людської особистості, духовного джерела справжнього таланту, ролі праці в житті людини, оспівування краси природи, рідного краю, людей праці.
Проблематика:
- сенсу людського буття
- гармонії людини і природи
- формування особистості
- освіти
- любові до рідної землі
- поваги до батьків
- любові до людей
Мотиви: «краса дитинства», «краса праці», «краса природи», «рід», «мораль», «минущість життя», «бездуховність нових часів»
Композиція та особливості
Особливість повісті в тому, що в ній оповідачем є сам автор, який виступає у двох іпостасях: як автор — зрілий митець Олександр Довженко — і як герой твору — маленький Сашко.
Сюжету як такого немає. Натомість є певна двоплановість: основна сюжетна лінія — це новели про дитинство Сашка (його враження, захоплення довкіллям); другий план — ліричні відступи зрілого майстра (філософське осмислення художньої творчості, краси людської праці, природи, людини).
Розповідь має двоплановий характер: перший план — це своєрідне поетичне відтворення світу у свідомості дитини; другий — філософські роздуми зрілої людини-митця про сенс людського буття, роль дитинства у формуванні особистості.
Особливістю кіноповісті «Зачарована Десна» можна вважати відсутність чіткого сюжету, однак це не перешкоджає читати твір з неослабною увагою. Для втілення художнього задуму автор звертався до випробуваних часом джерел — фольклору і класичної літератури.
Головні герої та образи
Сашко (малий Олександр) — головний герой, через чиї очі читач бачить світ дитинства
Прадід Семен — схожий на бога, любив сонне, помер на погребі, пахнув землею й трохи млином, прожив під сонцем коло ста літ. Мати ненавиділа діда й вважала його чорнокнижником, зрештою спалила його Псалтир
Прабаба Марусина — любила проклинати, проклинала все (курей, свиней, собаку Пірата, дітей, сусідів) й прокляла Сашка, який понаривав моркву
Батько Пггкро — гарний, але випивав з горя й погано одягався, дожив до окупації
Мати Одарка Єрмолаївна — любила, щоб усе «проізростало»
Тарас — батьків батько, возив Сашка на косовицю
Дядько Самійло — косар, великий косар, йому навіть дали прізвище Косар
Тихон Бобир — мисливець
Леонтій Опанасович — вчитель, який сказав про Сашка: «Не развитой!»
Пес Пірат і його син Пірат — улюблені собаки
Символічні образи
Десна — головний символ твору, річка, що зачаровує, символ рідної землі, вічності, краси. До неї звертається автор: «Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав. Так багато дала ти мені подарунків на все життя.»
Рідні Сашка — символ традицій, зв'язку поколінь
Лев — символічний образ, що зустрічається під час косовиці
Повінь — символ стихії, життя, що невпинно рухається
Картина Страшного Суду — символ страху та гріховності, що впливає на дитячу свідомість
Окремі новели-епізоди
У творі можна виділити окремі новели («Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи»), ліричні й публіцистичні відступи.
Але твір є цілісним: це суцільний потік думок, спогадів, що напливають одні на одні, та зображення умов, у яких формувався світогляд майбутнього митця (побут, оточення).
Особливості композиції «Зачарованої Десни» зумовлені ще й жанром твору — кіноповість. Звідси й фрагментарність, швидка зміна «кадрів», планів, яка не впливає на цілісне сприйняття ліричної, сповненої тонкого гумору авторської сповіді.
Художньо-стильові особливості
Письменник запозичує з фольклору принцип «нанизування мотивів, використання ліричних і публіцистичних відступів, традиційних зачинів і закінчень, обрамлення, поетичної антитези і зіставлення, ретардацій» (ретардація — штучне уповільнення дії з метою звернути увагу читача на дану подію, епізод, думку).
Композиція кіноповісті «Зачарована Десна» являє собою органічне поєднання ліричних і філософських роздумів літнього Довженка з романтичним, чистим поглядом малого Сашка.
Для стилю «Зачарованої Десни», на думку багатьох критиків, характерне поєднання лірико-романтичного оповідального тону, публіцистичного пафосу, побутово-ліричної оповіді, іронічно-сатиричних моментів.
Сам О. Довженко як кіносценарист уважав, що сценарій (а кіноповість «Зачарована Десна» є одночасно сценарієм до однойменного фільму) треба писати двома руками: в одній тримати маленький тонкий пензлик для виписування дрібних деталей, а в другій — великий пензель створення описів стокілометрових обширів, пристрастей, масових сцен.
Ідейний зміст
Спогади про дитинство час од часу переростають в авторські роздуми — про «тяжкі кайдани неписьменності й несвободи», інші лиха та страждання людей праці й разом з тим — багатство їхніх душ, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до «найвищого і тонкого».
У кіноповісті О. Довженко поетично формулює творче кредо митця: «Митці покликані народом для того, щоб показувати світові насамперед, що життя прекрасне... Бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».
«Зачарована Десна» є лебединою піснею автора — спогадом про минуле, яке було сповнене плачу, темряви й жалю, роботи, тяжкої праці; усе розтануло, як сон — одна лише Десна зосталася нетлінною.
Твір показує, що дитинство, рідні люди, рідна природа — це джерело духовної сили, що формує особистість та дає змогу бачити красу навіть у найважчі моменти життя.
Коментарі