«Зачумлені звірі» Жана де Лафонтена: аналіз байки

27 січня 2025 р.•

Байка «Зачумлені звірі» Жана де Лафонтена (1621-1695) — французького поета — це твір про зображення суспільної несправедливості, лицемірства й підлабузництва сильних світу цього. Байка належить до ліро-епосу, алегоричної балади в стилі класицизму.

Паспорт твору

Літературний рід: Ліро-епос.

Жанр: Байка (алегорична балада).

Напрям, течія: Класицизм.

Автор: Жан де Лафонтен (1621-1695) — французький поет.

Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з різними типами римування. Римування перехресне, суміжне й обрамне (змішане, притаманне байці). Строфа: нерівнострофна структура з переважанням чотиривіршів і шестивіршів.

Тема та ідея твору

Тема: Зображення суспільної несправедливості, лицемірства й підлабузництва сильних світу цього. Автор показує, як під час суспільної біди (чуми) звірі шукають "головного винуватця".

Ідея: Викриття подвійних стандартів і моральної деградації в суспільстві, де слабшого засуджують, а сильнішого виправдовують. У суспільствах, де панує нерівність і влада сильних велика, винним можуть назвати навіть тих, хто винен найменше — просто через те, що вони бідні чи беззахисні.

Зміст байки

У лісі спалахнула страшна чума — загинути можуть усі звірі. Лев як керівник скликає раду і заявляє, що каятиметься, якщо знайдуть найбільшого винуватця серед усіх звірів, щоб жертвувати ним, а не собою.

Лев визнає свої провини — з'їдені безневинні вівці, пастух інколи. Але інші, особливо Вовк, відповідають, що ці гріхи не такі страшні, мовляв, є інші винуватці. Лисиця, вовки, тигри — усі підлабузники, які виправдовують сильних.

Осел, простий і беззахисний, зізнається, що загризнув невеличкий пучок трави — дрібниця, але для інших це є приводом назвати його "найбільшим грішником".

Зрештою голосами лісової громади Осла обирають "жертвою", хоча його провина — найменша. Таким чином, сильні й заможні звірі уникли відповідальності, а покарання впало на слабшого й беззахисного.

Головні герої

Лев — володар, формальний лідер із гріхами, що виправдовуються. Влада, сильний керівник. Кається, але підкоряється власним інтересам і зберігає владу.

Лисиця, вовки, тигри — підлабузники, еліта, лицеміри. Підтримують сильного, перекручують істину, оправдовують провини влади. Хоч і провинні, але отримують виправдання або зменшення провини.

Осел — втілення чесності, скромності, простолюдина, козла відпущення. Найменша провина, але саме на нього падає відповідальність і кара. Він символізує беззахисних та чесних людей.

Громада звірів — суспільство, звичайні люди. Швидко голосують, піддаються впливу влади і лестощів, шукають винного серед слабших.

Композиція

Експозиція: Опис чуми як Божої кари. Це встановлює атмосферу страху та небезпеки.

Зав'язка: Скликання ради левом. Лев заявляє про необхідність знайти винуватця.

Розвиток дії: Лицемірне покаяння хижаків, щире зізнання осла. Сильні звірі визнають провини, але їх виправдовують, а слабкого осла звинувачують.

Кульмінація: Осла оголошують винним. Це найважчий момент, коли справедливість перетворюється на несправедливість.

Розв'язка: Мораль: "у багатих — правда, у бідних — кара". Це показує несправедливість суспільства, де влада та багатство визначають правду.

Проблематика

Суспільна несправедливість: У суспільствах, де панує нерівність і влада сильних велика, винним можуть назвати навіть тих, хто винен найменше. Проблема нерівності перед законом, коли багаті чи впливові можуть уникнути відповідальності, а прості люди — ні.

Лицемірство влади: Сильні звірі каються й говорять про провини, але на практиці зберігають владу та виправдовують власні зловживання. Тема лицемірства у публічному житті, коли сильні говорять гарні слова, але роблять по-іншому.

Підлабузництво та лестощі: Лисиця, вовки, тигри — усі підтримують сильного, перекручують істину, оправдовують провини влади. Це показує, як лестощі та підлабузництво використовуються для збереження влади.

Право сильного: Провідний мотив — право сильного; лицемірство суддівства; моральна нерівність.

Символіка

Чума — символ Божої кари чи суспільного випробування. Це показує критичні часи, коли виявляється справжня природа суспільства.

Лев — символ влади та сили. Він показує, як влада може виправдовувати свої провини та зберігати контроль.

Осел — символ простолюдина, беззахисних та чесних людей. Він показує, як найменша провина може стати приводом для покарання, коли людина слабка та беззахисна.

Лисиця, вовки, тигри — символи еліти та підлабузників. Вони показують, як лестощі та підлабузництво використовуються для збереження влади.

Художні засоби

Алегорія: Звірі — це образ людей; чума — символ суспільної кризи чи бідності, несправедливості. Персоніфікація звірів із соціальними ролями.

Іронія та сарказм: Сильні звірі каються й говорять про провини, але на практиці зберігають владу. "Але хіба то гріх? Та, може, ви їм честь велику виявляли" — це показує лицемірство.

Контраст: Між провинами Лева або хижаків і маленькою провиною Осла, але саме Осла вибирають винуватцем. Це показує несправедливість.

Метафори: "нещадна сила", "чума косила звірину" — це метафори, що підкреслюють масштаб біди.

Філософське узагальнення в моралі: "У багатих — правда, у бідних — кара" — це підсумовує мораль байки.

Головна думка та мораль

У справедливому суспільстві не має значення, хто ти — влада чи простолюдин — справжня провина має бути об'єктивною. Байка нагадує про етичні стандарти: важливо бути справедливим, а не просто говорити, що ти ним є.

Не добриво етичні рішення, коли оточення підлещує сильному, а слабкий мовчить або говорить правду — він стає легким об'єктом. "Є гроші — маєш право; нема — то під суд іди" — це показує несправедливість суспільства.

Проблема нерівності перед законом, коли багаті чи впливові можуть уникнути відповідальності, а прості люди — ні. Тема лицемірства у публічному житті, коли сильні говорять гарні слова, але роблять по-іншому.