Жан де Лафонтен: байки читати
20 квітня 2025 р.•
Читати твори французького байкаря Лафонтена українською варто, щоб зрозуміти, що ці твори ще не втратили своєї актуальності. Байкарська спадщина Жана де Лафонтена складає 238 байок, але українською мовою їх не так і багато.
"Зачумлені звірі" Жан де Лафонтен читати
«Зачумлені звірі» — одна з найвідоміших байок Жана де Лафонтена. У ній поет засуджує характерні вади тогочасного суспільства.
Небесна кара, що її за гріх
Великий наслано на всіх,
Чума — нещадна, люта сила,
Спроможна все живе за день
До решти винищити, впень,
Нещадно звірину косила.
Великий наслано на всіх,
Чума — нещадна, люта сила,
Спроможна все живе за день
До решти винищити, впень,
Нещадно звірину косила.
Не кожен хворий помирав,
Та кожен дні лихої скрути
Хотів як-небудь перебути.
Було звіроті не до справ:
Уже не йшли на полювання
Ні хитрі лиси, ні вовки,
І велелюбні голубки
Забули вже за любування.
Та кожен дні лихої скрути
Хотів як-небудь перебути.
Було звіроті не до справ:
Уже не йшли на полювання
Ні хитрі лиси, ні вовки,
І велелюбні голубки
Забули вже за любування.
Лев скликав звірів на раду, щоб знайти найбільшого грішника, який викликав гнів богів. Всі звірі зізналися в своїх злочинах, але найбільші злочинці (Лев, Вовк, Ведмідь) були виправдані, а невинний Осел, який з'їв трохи трави, був засуджений до смерті.
Жан де Лафонтен "Лис і Півень" читати
На галузи дерева сидів чуйно старий когут, моторний і досьвідений. До нього підбіг хитрий лис і промовив солодким голосом:
— Братчику любий! Ми вже більше не будемо з собою провадити війни. Від нині запанував загальний мир. Я саме прибув в тій ціли, щоби тобі його оголосити. Зійди отже чим скорше до мене, щоби я тебе притиснув сердечно до своєї груди!
На сю довгу та облесну промову так відповів когут зі свого безпечного місця:
— Ах, любий друже! Як же мене тішить твоя новина! А ще тим більше, що чую се з твоїх уст, з яких мов мед тече! Та не лише я, але певно і всі звірята утішать ся так само твоєю новиною… Ось саме бачу двох хортів, що сюди вискоком біжать. Ану, будь ласкав, скажи і їм сю радісну вістку! Я сейчас злізу і будемо могли всі разом устиснути ся…
— Бувай здоров! — крикнув лис поквапно — я маю пильне діло. Хиба иншим разом матимемо більше часу натїшити ся сею відрадною вісткою…
І добряга лис дав суса в бік тай пігнав, куда його ноги понесли. Не мав навіть часу оглянути ся, чи справді хорти надбігають. А з хортів анї сліду, бо когут лише його так настрашив.
— Кукуріку! — запіяв півень на ціле горло і залопотів крилами з радости, що так дотепно випровадив хитрого злодія в поле…
У перекладі Любомира Селянського
Байка Лафонтена "Вовк і Собака" читати
Голодний та худий, лиш шкура та кістки,
Вовк за селом зустрів Собаку.
Такий
Великий та гладкий.
Вовк за селом зустрів Собаку.
Такий
Великий та гладкий.
Утер би Вовк Собаці маку, —
Тече голодна слинка,
Чи тут до поєдинка?!
Ледь-ледь не пада з ніг.
Тече голодна слинка,
Чи тут до поєдинка?!
Ледь-ледь не пада з ніг.
Перед Собакою покірно ліг
І скаржиться на час цей проклятущий:
— Нещасний я. Голодний та худющий.
Хотів би працювать, та ба —
І скаржиться на час цей проклятущий:
— Нещасний я. Голодний та худющий.
Хотів би працювать, та ба —
Знущається судьба:
І праці не дають,
Вкраду — безжально б'ють… —
І праці не дають,
Вкраду — безжально б'ють… —
Собака-простачок Вовкові каже:
— Ходім зі мною. Я і ти
Жить будем, як брати.
Разом робитимем, разом і спати ляжем.
— А що ж робить?
— Подвір'я стерегти… —
— Ходім зі мною. Я і ти
Жить будем, як брати.
Разом робитимем, разом і спати ляжем.
— А що ж робить?
— Подвір'я стерегти… —
Пішли в село. В дорозі Вовк побачив:
На шиї в пса
Біда собача:
На шиї в пса
Біда собача:
— Це що? Так шкодить ковбаса?
— Ммм. Це, той… Буває на віку
Сиджу на мотузку.
— Така твоя солодка воля?
Хай краще здохну серед поля,
А не дозволю, мій дружок,
В'язать мене на мотузок!
— Ммм. Це, той… Буває на віку
Сиджу на мотузку.
— Така твоя солодка воля?
Хай краще здохну серед поля,
А не дозволю, мій дружок,
В'язать мене на мотузок!
Переклад Микити Годованця.
Жан де Лафонтен "Крук і Лис" читати
Крук — то великий злодій! Се кождий знає. Отже раз вкрав він кусень сира і усів з ним на дереві. Заглянув його лис, занюхав смачний сир, підбіг під дерево і так став до нього говорити:
— Добри-день тобі, пане круче! Який же ти гарний! Як ти мені подобаєш ся! А если твій голос відповідає твоїм перам, то ти є хиба чудом між иншими птицями, які в сім лісі перебувають.
На сі слова крук мало не вискочив зі скіри з великої радости. Він хотів попишати ся своїм гарним сьпівом і відчинив клюв. В тій самій хвили опустив своє крадене добро на землю. Лис вхопив сеичас сир, зїв його зі смаком, аж облизав ся, а відтак сказав до крука:
— Мій любий пане! Навчи ся тепер, що кождий підхлібник жиє коштом сего, хто його слухає. За сю науку заплатив ти тепер своїм сиром.
Крук страшно змішав ся, коли почув таку насьмішку лиса. Він був би з сорому і з досади навіть почервонів, коли би з роду не був чорним. Зате заприсяг собі, що вже більше не дасть ся обдурити підхлібникам.
У оригінальному перекладі Любомира Селянського
Коментарі