"Задивляюсь у твої зіниці...": аналіз вірша
6 січня 2026 р.•
Вірш «Задивляюсь у твої зіниці...» належить до патріотичної лірики та розкриває щирі синівські почуття поета до своєї Батьківщини. Твір написаний у формі монологу ліричного героя, який відтворює патріотизм цілого покоління, сповнений почуттів та експресії.
Паспорт твору
Автор: Василь Симоненко
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: патріотична
Віршовий розмір: шестистопний ямб
Форма: монолог ліричного героя
Тема: роздуми над долею рідної землі, її історії; розкриття щирих синівських почуттів поета до своєї Батьківщини
Ідея: возвеличення любові до рідної землі, заклик до земляків любити вітчизну, дбати про її майбутнє
Тематика та проблематика
Вірш написаний у формі монологу ліричного героя. Логіка зображення, естетична цілісність, світоглядна позиція поета, чітка орієнтація на читача зумовлюють побудову твору.
Монолог ліричного героя відтворює патріотизм цілого покоління. Твір сповнений почуттів, експресії, які передають різноманітні тропи та фігури.
Головний образ твору — ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає «недругами», «чортами». У творі зримо наявний образ України, яку ліричний герой називає «матір'ю», «молитвою», «віковою розпукою».
Художні засоби
Епітети: «червоні блискавиці», «мамо, горда і вродлива», «святе синівське право», «дні занадто куці та малі», «зіниці голубі, тривожні», «розпука вікова», «хмари бурякові», «священне знамено» — змальовують тривожний світ, у якому ми живемо
Метафори: «пливе за роком рік», «перли в душі сію», «мовчать Америки й Росії», «чорти живуть на небі», «палають хмари», «сичать образи»
Порівняння: «зіниці голубі, тривожні, ніби рань»
Звертання: «Україно!», «недруги лукаві», «друзі», «нене»
Гіпербола: «битви споконвічний грюк» створює різноманітну, строкату картину реальності, у якій частіше панує неспокій, бій
Риторичне запитання: «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?»
Риторичні оклики: «Ти для мене диво!», «Одійдіте, недруги лукаві!», «Друзі, зачекайте на путі!», «Чуєш — битви споконвічний грюк!»
Літота: «Я проллюся крапелькою крові» передає думку про те, що кожен з нас — це немов маленька крапелька, але всі ми — частина матері-України
Образність та символіка
Ліричний герой — людина, яка глибоко любить свою Батьківщину, готовий віддати за неї навіть життя. У монолозі передається любов до України та ненависть до ворогів.
Образ України — постає як «матір», «молитва», «вікова розпука». Це уособлення рідної землі, яка викликає в герої синівські почуття.
Зіниці — символ очищення, духовного зору, через який герой дивиться на рідну землю та її долю.
Недруги, чорти — вороги, що загрожують Україні та її народові.
Композиція та структура
Вірш написаний у формі монологу ліричного героя, що створює ефект безпосереднього спілкування з читачем. Така форма дозволяє передати глибину почуттів та експресію.
Композиція побудована на розкритті почуттів героя — від звернення до України через образи до заклику до друзів та ворогів.
Ритмічна організація (шестистопний ямб) створює урочистість та величність, властиві патріотичній ліриці.
Ідейний зміст
Вірш висловлює щирі синівські почуття поета до своєї Батьківщини. Ліричний герой закликає земляків любити вітчизну, дбати про її майбутнє, боротися з ворогами.
Твір показує, що кожен з нас — це крапелька крові, але разом ми становимо велику силу, частину матері-України. Монолог героя відтворює патріотизм цілого покоління, що готове захищати рідну землю.
Через звернення «Я проллюся крапелькою крові» поет показує готовність кожного патріота віддати життя за рідну землю, але водночас усвідомлює свою роль як частини великого цілого.
Коментарі