"Заповіт": аналіз вірша Тараса Шевченка

27 січня 2025 р.•

Ліричний вірш "Заповіт" Тараса Шевченка належить до громадянської лірики та завершує збірку "Три літа". Цей твір — своєрідний гімн визвольної боротьби українського народу, який мав і має значний вплив на українську культуру: він став основою для музичних творів багатьох композиторів, активно використовується в культурному житті, перекладений понад 150 мовами народів світу.

Паспорт твору

Автор: Тарас Шевченко

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш

Напрям (течія): реалізм з ознаками романтизму

Тематичний різновид: громадянська лірика

Система віршування: силабічна (коломийковий вірш)

Віршовий розмір: хорей

Римування: у двовірші — паралельне (аа)

Строфа: чотиривірш (катрен), який виникає в результаті поділу двовірша (дистиха)

Тема та ідея

Тема: передсмертна воля; смерть одного; майбуття народу; боротьба з ворогами.

Ідея: утвердження думки про щасливе (вільне) майбутнє українського народу, яке треба здобути в боротьбі з ворогами.

Провідні мотиви

У творі розкриваються мотиви заклику до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду; віра поета у світле майбутнє України.

Композиція

За формою "Заповіт" — монолог. Складається із шести строф, що об'єднані попарно й утворюють ніби три сходинки, кожна з яких має свою провідну думку, певні ритми та інтонацію, а разом становлять гармонійну цілісність.

Експозиція: "Як умру, то поховайте... На Вкраїні милій...".

Зав'язка: "...Як понесе з України... Кров ворожу...".

Кульмінація: "...Вставайте, / Кайдани порвіте...".

Розв'язка: "...І мене... Не забудьте пом'янути / Незлим тихим словом".

У розгортанні сюжету можна виділити три частини, пов'язані між собою за допомогою інтонацій. Засобами народної символіки малює Шевченко у перших строфах поетичний образ України, зігрітий любов'ю. Але в наступних рядках його мова стає уривчастою, схвильованою, про ворогів Вітчизни поет не може говорити спокійно. Далі — заклик — кульмінація твору і вибух пристрасті поета: "Кайдани порвіте / І вражою злою кров'ю/ Волю окропіте". Усі дієслова (поховайте, вставайте, порвіте, окропіте) вжито в наказовому способі. Цим висловлюється впевненість у тому, що все здійсниться: народ повстане і розірве кайдани. У кінці вірша — звернення до майбутніх поколінь, у якому звучить віра в перемогу, у те, що щастя прийде, Україна буде вільною.

Художні засоби та стилістичні фігури

У творі використано епітет, повтор, метафору, метонімію, антитезу, гіперболу.

Образна система

Ліричний герой — автор.

Образ природи: степ, лани, Дніпро, кручі, море.

Предмети та явища: могила, Україна, кров ворожа, кайдани, вража кров, сім'я нова вольна.

Символічні образи:

Сім'я вольна нова — символ ідеального суспільства, мрії поета.

Кайдани — символ усього, що є антилюдським, антинародним.