«Заповіт» Тараса Шевченка: духовний заповіт українського народу

«Заповіт» Тараса Шевченка — це вірш, написаний 25 грудня 1845 року в Переяславі. Твір став духовним заповітом поета українському народу та одним з найвідоміших творів української літератури.

Текст вірша (повністю)

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Історичний контекст

Вірш написаний у 1845 році — це період, коли Шевченко був у засланні.
Поет перебував у складних життєвих обставинах, що вплинуло на зміст твору.
Твір став вираженням поета про свою любов до України та народу.

Основна ідея

«Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій» — це ключова ідея вірша.
Поет хоче бути похованим на рідній землі, щоб залишитися з Україною навіть після смерті.
Твір висловлює глибоку любов до Батьківщини та прагнення бути частиною її.

Художні образи

Поет створює яскраві образи української природи: степ, Дніпро, кручі.
Шевченко використовує природні символи для передачі своїх почуттів.
Образи природи стають символом України та її краси.

Патріотичний зміст

Вірш має сильний патріотичний зміст та виховує любов до України.
Поет показує, що справжня любов до Батьківщини — це готовність бути з нею завжди.
Твір стає закликом до патріотизму та любові до рідної землі.

Художні засоби

Шевченко використовує повторення для підкреслення важливості основних ідей.
Поет застосовує метафори та порівняння для створення яскравих образів.
Мова вірша мелодійна та поетична, що робить його легко запам'ятовуваним.

Значення твору

«Заповіт» став одним з найважливіших творів української літератури.
Вірш вчить читачів любити свою Батьківщину та гордитися нею.
Твір стає символом українського патріотизму та національної самосвідомості.