Альфонс Доде «Записки з мого млина»: аналіз твору
17 січня 2025 р.•
Збірка новел «Записки з мого млина» французького письменника Альфонса Доде, видана в 1869 році, - це поєднання новел, оповідань, вражень, легенд, місцями фантастичних елементів. Назва збірки походить від старого млина у Фонв'єй (Прованс), що стає літературним місцем подій та символом автора, показуючи протиставлення старого способу життя та природного ритму індустріалізації та урбанізації.
Теми та мотиви
Традиція vs модерність: новели часто протиставляють старий спосіб життя, природний ритм, символічний млин або інші традиційні символи - індустріалізації, урбанізації, матеріального прогресу.
Природа, пейзаж і Прованс: Доде змальовує природу з любов'ю: світло, запахи, кольори, ритми життя у сільській Провансі. Прованс тут не просто фон, а живий персонаж, що впливає на настрій, героїв і світогляд твору.
Суміш гумору й меланхолії: з одного боку, іронія, кумедні ситуації, персонажі зі своєрідною крайністю; з іншого - туга за втраченим, спогади, сум. Доде не ідеалізує світ, але і не засуджує його інтерпретуючи з ніжністю.
Людина і її самотність, вікове питання, життя й смерть: новели говорять про старість, про відчуження, час, що незворотно рухається. Персонажі часто опиняються в ситуаціях внутрішнього вибору або сумнівів.
Стиль і нарація
Автор часто використовує наратора в першій особі («я»), але цей «я» - літературний образ, який спостерігає, переказує, описує. Такий прийом дає інтимність, близькість; з іншого боку - дистанцію між особистим і творчим.
Яскраві описи, багато деталей: ведеться мова про всі органи чуття - запахи, звуки, кольори. Це допомагає створити ефект присутності. Прованс постає як живий світ.
Різноманітність жанрів: новели, балади, казки, епістолярні форми, фольклорні елементи. Це не монотонний збірник, а калейдоскоп модусів.
Композиція та структура
Збірка не має однієї сюжетної лінії, оскільки це набір різних новел, але вони об'єднані стилістикою, тематикою, ліричним поглядом.
Перше оповідання («Installation») виконує функцію переднього плану: вводить мотив млина як символу, визначає наратора, задає настрій спогадів, урбаністичної туги, прагнення повернутись до простого життя.
Видання має дві версії: перша - 1869 року; остаточна - 1879 року, у якій додано п'ять нових новел та один різдвяний оповідь.
Символіка
Млин - символ стабільності, минулого, відчуття речей, які більше не працюють для сучасного, але живуть у пам'яті і легенді. Він джерело натхнення, але й сигнал про зміну світу.
Природа, світло, сонце - символи радості, життя, безпосередньої краси. Коли опис природи стає важким, згасає - спадок, коли зникає - відчуття втрати.
Традиційні персонажі - старі жінки й чоловіки, ремісники, дяки, святі - вони представляють дух громади, минулого, морального стрижня.
Особливості твору
Ідентичність, мова, регіональні корені: провансальська мова, традиції, легенди, життя «народу» Провансу - усе це важливо для Доде як для автора, який відчуває сильне коріння. Він підтримує рух Félibrige - культурно-мовне відродження Провансу.
Поєднання реалізму й лірики: Доде активно використовує атмосферу півдня Франції - Провансу: сонце, цикади, запахи, пейзажі. Природа - як джерело натхнення, емоцій, контраст між містом і селом.
Основна думка
«Записки з мого млина» - це твір про пам'ять, природу, людську ніжність перед лицем часу, який не спинити. Це не просто зібрання новел - це літературний гімн Провансу, регіональним кореням, традиції, якою автор долучається до великої теми змін у XIX столітті, модерності і модернізації, але без гучної критики - з любов'ю і смиренням перед тим, що було, і перед тим, що змінюється.
Коментарі