Аналіз вірша «Заспів» Олександра Олеся

20 жовтня 2025 р.•

«Заспів» — програмний вірш Олександра Олеся, що відкриває його поетичний цикл про історію України. Твір є своєрідним вступом до розповіді про минуле народу, про його боротьбу та славу.

Загальна характеристика

Автор: Олександр Олесь

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська, історична

Жанр: програмний вірш-заспів, пролог

«Заспів» — це вступна частина до циклу історичних поезій, де поет оповідає про славне минуле України.

Тема та ідея

Тема: заява про намір розповісти про славне минуле України, про язичницькі часи, про боротьбу предків.

Ідея: історія народу — це не казка, а правдива «бувальщина»; знання минулого необхідне для розуміння сьогодення.

Поет закликає пам'ятати про коріння нації, про боротьбу предків за свободу та державність.

Структура вірша: рефрен

Вірш починається і закінчується однаковими рядками-рефреном:

«Заспіваю вам не пісню
Про стару старовину,
Розкажу я вам не казку,
А бувальщину одну».

Рефрен підкреслює головну думку: те, про що розповідає поет, — не вигадка, а історична правда.

Слова «не пісню», «не казку», а «бувальщину» наголошують на достовірності, реальності подій.

Язичницькі боги в вірші

Дажбог — бог сонця: «Рано вдосвіта на сході / Прокидавсь ясний Дажбог / І ходив-блукав до ночі / Синім степом без дорог».

Волос (Велес) — бог худоби та багатства: «По зелених пишних луках / Волос пас овець гладких».

Стрибог — бог вітру: «Над дрімучими лісами, / По пустелі степовій / Бог Стрибог літав на крилах, / Грав на кобзі золотій».

Перун — бог грому та блискавок: «Бог Перун на чорних хмарах / Вічно землю об'їздив, / Часом плакав, як дитина, / Часом сурмами будив».

Русалки, водяники, мавки, лісовик — нижча міфологія, духи природи.

Олесь створює яскраву картину язичницького світогляду наших предків.

Історична місія поета

У фінальних строфах поет окреслює свою місію — розповісти про:

Як постав Київ і став столицею
Хто і коли княжив
Хто боровся за Україну, за державність, за народ
Як «ріки крові розлились» у боротьбі
Чому досі «чути стогони» України

Поет бере на себе роль історика-оповідача, що має зберегти пам'ять про минуле.

Художні особливості

Антитеза: казка — бувальщина, пісня — правдива історія.

Метафори: «боги родились і вмирали на землі», «мохом поросло», «за водою поплило».

Персоніфікація: боги живуть серед людей, взаємодіють з ними.

Риторичні звертання: до слухачів, до нащадків.

Епічний тон: урочистий, піднесений, як у давніх легендах.

Значення твору

«Заспів» — це не просто вірш, а декларація поета-патріота. Олесь заявляє про свій намір оспівати історію України, зберегти пам'ять про предків.

Твір виховує повагу до історії, до коріння нації, до боротьби предків за свободу.

Вірш знайомить читачів з язичницькою міфологією слов'ян, з давніми віруваннями та способом життя.

«Заспів» — це заклик пам'ятати минуле, щоб будувати майбутнє. Без знання історії неможливо зрозуміти сьогодення.