"Зелена Євангелія": аналіз вірша Богдана-Ігоря Антонича
26 листопада 2025 р.•
Вірш «Зелена Євангелія» Богдана-Ігоря Антонича, написаний у 1934 році, належить до пейзажної лірики та є гімном природі, весні, землі. Твір входить до однойменної збірки, яку називають «книгою природи», де сонце, місяць, вітер оживають, діють самостійно і разом з поетом.
Паспорт твору
Автор: Богдан-Ігор Антонич
Рік написання: 1934 р.
Жанр: вірш
Літературний рід: пейзажна лірика
Напрям, течія: експресіонізм, символізм
Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм
Римування: перехресне
Строфа: два катрени
Збірка: «Зелена Євангелія»
Тематика та проблематика
Тема: гімн природі, весні, землі, який прирівнюється до божества. Поет показує зелений світ та природу, яка для нього є священним.
Ідея: автор показує зелений світ та природу, яка для поета є священним. Поет переконаний, що джерело всіх слов'янських вірувань треба шукати саме в землі.
Із землі народжується життя. Земля є фундаментом світового дому. Поет згадує у поезії білий колір для надання своїм образам позитивного забарвлення. А червоний допомагає змалювати образ місяця більш насичено.
Художні засоби
Твір насичений порівняннями:
- «Весна — неначе карусель»
- «місяць, мов тюльпан»
Метафоричні образи: «на каруселі білі коні» — неповторний образ весни (лише у стилі цього поета).
Автор звертає увагу, що наші пращури шанували дві стихії — воду і сонце: «…на столі слов'янський дзбан, у дзбані сонце».
Захоплюють тонкі й незвичайні спостереження, зроблені автором. Опис краси рідного мальовничого гірського села поета Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша.
Образність та символіка
Ліричний герой — людина, що любить свою землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі.
Головним у вірші є образ землі. Поет переконаний, що джерело всіх слов'янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля є фундаментом світового дому.
Весна — символ оновлення, нового життя, який поет порівнює з каруселлю — веселим, рухливим світом, де «білі коні» несуться по каруселі.
Місяць — символ краси, який поет порівнює з тюльпаном, використовуючи червоний колір для надання образу більшої насиченості.
Сонце і вода — дві стихії, які шанували слов'янські пращури. Образ слов'янського дзбана, у якому сонце, символізує зв'язок між небом та землею, між божественним та земним.
Колористика
Поет використовує кольорові образи для передачі настрою та символічного значення:
- Білий колір — для надання своїм образам позитивного забарвлення («білі коні» на каруселі весни)
- Червоний колір — допомагає змалювати образ місяця більш насичено, передаючи його красу та привабливість
- Зелений колір — кольорова основа твору, яка виражена в самій назві «Зелена Євангелія», символізує природу, життя, рослинність
Композиція та структура
Вірш складається з двох катренів (чотиривіршів), написаний чотиристопним ямбом із пірихієм з перехресним римуванням. Така структура створює ритмічну рівновагу та мелодійність.
Перший катрен, ймовірно, розкриває образи весни та природи, а другий — глибший філософський зміст, пов'язаний із слов'янськими віруваннями та землею як джерелом життя.
Ідейний зміст
Вірш є гімном природі та землі, які поет ототожнює з божеством. Антонич показує, що джерело всіх слов'янських вірувань треба шукати в землі, адже саме з неї народжується життя.
Твір передає захоплення красою рідного краю — мальовничого гірського села Новиця, яке для поета є уособленням краси та гармонії природи.
Збірку віршів «Зелена Євангелія» Антонича називають книгою природи. У ній сонце, місяць, вітер оживають, діють самостійно і разом з поетом. Це показує, що природа для Антонича — не просто декорація, але живий організм, з яким поет веде діалог та співпрацює в створенні поетичного світу.
Коментарі