"Життя іде і все без коректур...": аналіз вірша Ліни Костенко

Ліричний вірш «Життя іде і все без коректур...» Ліни Костенко належить до філософської лірики та поєднує елементи екзистенціалізму та постмодернізму. Твір містить роздуми про швидкоплинність людського життя та його сенс, заклик до усвідомлення цінності часу та важливості зробити щось значуще.

Паспорт твору

Автор: Ліна Костенко
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: філософська
Напрям, течія: екзистенціалізм, постмодернізм
Віршовий розмір: чотиристопний ямб
Римування: перехресне (АБАБ)
Строфа: вірш складається з повних п'яти строф по чотири рядки в кожній + два рядки (неповна строфа). Вид строфи: чотиривірш (катрен)
Тема: роздуми про швидкоплинність людського життя та його сенс
Ідея: заклик до усвідомлення цінності часу та важливості зробити щось значуще, не боячись правди і складнощів, бо життя в нас одне-єдине
Основна думка: У житті не буває чернеток — неможливо його «переписати»

Провідні мотиви

  • невпинний рух часу й незворотність життя
  • шаленство сучасного життя, його наслідки в історичній пам'яті
  • самоцінність і неповторність людського існування
  • морально-етичні пошуки окремої індивідуальності: питання внутрішньої чистоти та здатності бути чесним перед собою та іншими
  • мотивація залишити по собі слід, бути важливим для світу
  • збереження природи та культурних цінностей для майбутніх поколінь
  • відповідальність митця за свою творчість, за кожний «написаний рядок»

Художньо-стильові особливості

Вірш має глибокий філософський зміст та меланхолійний тон.
Попри лаконічність, мова у вірші дуже виразна: ефект такий створено за допомогою численних художніх засобів, здебільшого антитез і порівнянь; письменниця також широко застосовує персоніфікацію для опису абстрактних понять.
Присутня іронія щодо історії («Давно нема маркізи Помпадур»), що підкреслює неминучість змін.
Контрасти — наскрізні протиставлення «життя і смерть», «істини й обман», «швидкоплинність часу й довговічність природи» додають змістові глибини й напруги.

Художні засоби та стилістичні фігури

Епітети: «живі ми», «неба очі голубі», «земля в цвітінні», «прикрий рядок», «гірка правда».
Метафори (уособлення): «Життя іде і все без коректур», «…час летить, не стишує галопу», «природа убереться в шати», «…не втомлюється час», «…неба очі голубі цю землю завжди бачили...», «ліси не вимерли», «слова не вичахли»; «не бійся прикрого рядка».
Порівняння: «ми пройдемо, як тіні», «ці ліси не вимерли, як тур», «ці слова не вичахли, як руди», «…смутків, хоч вони як ріки», «прозрінь.., бо вони як ліки».
Антитеза: «Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати», «Але не бійся прикрого рядка, прозрінь.., правди.., смутків.., — людині бійся душу ошукать».
Рефрен: «Життя іде і все без коректур».
Повтори: «не бійся…».
Паралелізм: «як напишеш, так уже і буде».

Образи та символічні образи

У поезії минулий час окреслений двома образами:
Біблійного потопу як уособлення розплати людства за гріхи.
Маркізи Помпадур — фаворитки французького короля Людовика XV, яка мала на нього, і, як наслідок, на політику держави чималий вплив.

Ідейний зміст

Слово «коректура» (від лат. correctura — «виправлення», «поліпшення») означає «правка». Поетеса підкреслює, що в минулому неможливо нічого змінити чи або виправити.
Вірш утверджує заклик до усвідомлення цінності часу та важливості зробити щось значуще, не боячись правди і складнощів, бо життя в нас одне-єдине.
У житті не буває чернеток — неможливо його «переписати». Як напишеш, так уже і буде.
Ліриці Л. Костенко притаманна підкреслена філософічність і тема духовності людини; подібні мотиви присутні й у її вірші «Вже почалось, мабуть, майбутнє...», в якому поетка знов розглядає людину в контексті часу.
Характерною у творчості Костенко є також близькість людини до природи.

Коментарі