«Зимовий ранок» Пушкін: детальний аналіз вірша

Вірш «Зимовий ранок» було написано О.С. Пушкіним 3 листопада 1829 року під час заслання в селі Михайлівському. Цей шедевр пейзажної лірики вражає своєю музикальністю, яскравістю образів та майстерним використанням художніх засобів.

Жанр та основна тематика

Жанр: пейзажна лірика з елементами любовної лірики.
Основна тема: провідною темою є безпосередньо тема зимового ранку, тема краси російської природи взимку.
Ідея: О.С. Пушкін прагнув у своєму вірші показати красу російської зими, її велич і силу, які породжують радісний настрій у душі читача.
Вірш поєднує опис природи з інтимними переживаннями ліричного героя.

Композиційна структура

Протягом всієї сюжетної лінії переважає лінійна композиція. Вірш складається з п'яти секстин (шестирядкових строф).
Перша строфа: захоплений заклик прокинутися та насолодитися чудовим зимовим ранком.
Друга строфа: спогад про вчорашню негоду, побудований на прийомі антитези (протиставлення).
Третя-четверта строфи: опис сьогоднішнього прекрасного зимового пейзажу.
П'ята строфа: запрошення до прогулянки, поєднання затишку дому з красою природи.

Прийом контрасту

«Вечор, ты помнишь, вьюга злилась, на мутном небе мгла носилась» — опис вчорашньої негоди.
«Под голубыми небесами великолепными коврами, блестя на солнце, снег лежит» — контрастний опис сьогоднішнього ранку.
За допомогою контрасту О.С. Пушкін ще більш яскраво підкреслює надзвичайну красу зимового ранку.
Це також передає настрій героя, тому цей вірш можна назвати ліричним.

Віршована форма

Розмір: чотиристопний ямб — найулюбленіший розмір Пушкіна.
Римування: змішане римування; характер рими: точна.
Схема римування: перші два рядки — жіноча рима, третя — чоловіча, четверта і п'ята — жіноча, шоста — чоловіча.
Така ритмічна організація створює музикальність та легкість звучання.

Художні засоби виразності

Позитивні епітети: «друг чарівний», «день чудовий», «чудовими килимами», «прозорий ліс», «веселим тріском», «бурштиновим блиском».
Негативні епітети: «каламутному небі», «хмари похмурі», «ти сумна сиділа», «поля порожні».
Метафора: «луна жовтіла» — місяць порівнюється з жовтим плямом.
Уособлення: «хуртовина злилася», «імла носилася» — природні явища наділяються людськими якостями.
Порівняння: «Місяць, як бліда пляма» — образне зіставлення.

Звукова організація

Алітерація: у першій строфі неодноразово повторюється приголосний звук «с» (звуки зимового ранку).
У другій строфі повторюється приголосний звук «л» — це надає відчуття холоду, морозу.
Анафора: «І ялина крізь іній зеленіє, і річка під льодом блищить» — повторення «і» на початку рядків.
Риторичні фігури: «Мороз і сонце; день чудовий!» — риторичний вигук; «друг милий», «красуня» — риторичні звернення.