Достоєвський "Злочин і кара": ідеї твору (філософські, соціальні, моральні)

Роман артикулює кілька рівнів ідеї: філософський (людина й "право" на злочин), соціальний (злидні, приниження), моральний (совість, співчуття, каяття).

Філософські ідеї

  • Критика теорії "надлюдини": раціональна легітимація насилля веде до руйнації особистості.
  • Абсурд виправдань: "благо людства" не викуповує зла, вчиненого над конкретною людиною.
  • Істина у стосунках: істина відкривається через Іншого (Соня, Порфирій), а не через самодостатню теорію.

Простір Петербурга

Місто як моральна сцена: спека, тіснота, бруд, "жовті шпалери" — матеріалізована тривога і відчуження.

Біблійні алюзії

  • Євангеліє (Соня) — шлях каяття і любові.
  • Мотив хреста — прийняття провини і страждання як очищення.

Соціальні ідеї

  • Злидні і приниження як тло морального випробування.
  • Критика егоїзму і "економічної моралі" (Лужин) як суспільної хвороби.
  • Можливість солідарності: співчуття (Соня, Разуміхін) творить етичний простір.

Морально-етичні ідеї

  • Совість сильніша за ідеологію — внутрішній суд неминучий.
  • Каяття як шлях повернення до себе і до людей.
  • Співчуття як відповідь на зло без виправдань.
Див. також: образну систему у характеристиках героїв.