Усе в них було юно і красиво. А коли Віоланни трагічно не стало, світ очужів і життя втратило сенс. Але він уже володів даром відкриття інших світів. І переступив їхню межу, багато побачив, пережив, передумав і зрозумів. І зустрів Віоланну. І пізнав з нею ще не пізнане... Про це&nbsp; сповнена багатьох подій, глибоко лірична і філософська історіяДай сили заплакати".

ДАЙ СИЛИ ЗАПЛАКАТИ

                                Івана Праведного життя терло нещадно, а він тихо й терпляче тримався свого шляху. Жив як умів, мучився своїми гріхами, шукав правди і дивився у світ чистими очима дитини — світ відкрився йому істиною, над якою віками тремтить людська душа.            

Дерево безсмертя. Повість

Книга “Кава по-дорослому” – про дівчину, якій складно зрозуміти, чому люди не вміють ладити з людьми і чому потрібно собою доказувати свою любов. Вона шукає кохання, а наражається на грубе поводження з собою. Розчарування, здається, знищать її. Але за крок до того, щоб загубити себе в собі і серед тих, хто зруйнував себе, їй відкривається шанс для іншого життя.

КАВА ПО-ДОРОСЛОМУ

Улі здається, що її зрадили всі — мама, тато, подруга й коханий хлопець, що всюди й у всьому — фальш та обман. І вона не знаходить іншого виходу, як замкнутися у власній кімнаті, щоб назавжди відгородитися від цього оманливого і зрадливого світу. Навіть у дистанційну школу записалася. Дрон утратив після автокатастрофи маму, здатність ходити, перспективи в спорті, кохання. Він не може терпіти жалісливих поглядів, тому не покидає дому. Опинившись у пастці самотності, обоє страждають без любові. Не зізнаючись навіть собі, шукають її. Уля читає книжки із психології й пише повість, навіть намагається дружити з папугою, який до неї прибився. Дрон затято бореться з недугою й опановує кіноблогерство. Якимось дивом вони познайомилися. І в кожному з них трепетно завібрувала цікавість до життя й несміливо ожила надія на кохання.

ХІКІ ШУКАЮТЬ ЛЮБОВ

                                Люди входять у життя людей блискавками. Одні — надовго чи й назавжди, інші — волею обставин, треті — прошивають навиліт. Сліди залишають усі. На літературно-журналістських шляхах Сергій Чирков зібрав барвисту палітру спостережень. У ній — літератори й актори, дисиденти і президенти. Постають вони не в сяйві софітів і перемог, а такими, якими запам’яталися в конкретних обставинах. І все це у книжці «Хто у класики крайній».            

ХТО У КЛАСИКИ КРАЙНІЙ

Він уже не пам’ятає, як почалися проблеми. Можливо, зі скреготу ключа, що ним замикав двері батько, а він боявся навіть думати, що відбувається. А може, з метушливості стривоженої мами. Чи з усвідомлення того, що він самотній серед найближчих людей, яким не до нього. А тут ще оті кляті переїзди з одного містечка в інше й глузлива жорстокість однокласників. Дитинство, юність і вже дорослі його дні — суцільна каламуть. Обвал жахливих подій забрав від нього сон. Усе, що залишилося з ним, — точність у всьому, пробіжки, дивакувата подруга Ві, спалахи головного болю. Усе, що знайшов у свої двадцять сім, — неоднозначна увага Марії. Легше ставало тільки тоді, як приходила Ві. Вона — єдина, з ким можна було поговорити про те, чого не знав ніхто і не зовсім розумів він. Потім і вона змінилася. Спроби розпитати її про своє минуле наштовхуються на спротив і гнів. Але ж він мусить збагнути те в собі, від чого ховається його розум, і нарешті докопується до жахливої правди.

Коли приходить Ві

Уже десять років після драматичних подій він намагається втекти від себе. Але всі зусилля марні — він безвихідно бродить по колу, катується відчуттям вини, пригнічений і майже зламаний спогадами. Самотність висушила його душу. Зробила байдужим до всього і, як здавалося йому, — назавжди. І раптом несподівана зустріч з юною дівчиною змінює все в його житті. Очі інакше стали бачити світ. Він по-новому починає відчувати себе. І знаходить розуміння, що село, де мав надію сховатися від випробувань життям, — осередок великого світу. А в людей, які поруч, — чисті й гарячі душі. І цикорій, який багато хто звикло вважає бур’яном,(— горда й ніжна польова квітка. Чарівна, як небеса. Міцне коріння дає їй силу і стійкість. Для тих, хто багато пережив, вона — неоціненний скарб.

КВІТИ ЦИКОРІЮ

                                Під тиском гнитючих обставин Торі наважується на знайомство в інтернеті. Їй здається, що саме там знайде драйв, романтику і навіть кохання. Усе ніби вело до того. Насправді на неї чатувала небезпека.            

МИШОЛОВКА

Удень її ніхто не бачив. Вона — загадкова й невпізнана. Жінка-тінь. Жінка-привид. Жінка ночі. Її не знали в обличчя. Казали, що його в неї не було. І не було тіла. Тільки чорний плащ з капюшоном. Ніхто не знав, звідки вона взялася. Люди вірили чуткам, які пробуджували страх і сподівання, що, можливо, вдасться уникнути зустрічі з нею. Але не всім це вдавалось. Ті, кого вона зустрічала, панічно боялися згадувати пережите. Ніхто не розумів, про що мовчала нічна жінка, після зустрічі з якою жорстокі ставали смиренними, пияків відвертало від алкоголю, у байдужих пробуджувалася любов, жадібні соромилися своєї скнарості, пихаті ставали скромними, а блудниці кидалися відмолювати гріхи. Вона з’являлася там, де її не чекали, і перед тими, хто того найбільше потребував. Вона була всюди, ніби читала чужі думки, бо жила в людській свідомості. Приходила, як неминучість, як прокляття, як вирок. Зненацька виринала перед очима, і тоді самотній подорожній відчував жах нічної зустрічі. Зникала раптово, як і з’являлась, лишаючи шанс на спасіння.

НІЧ ІЗ ПРОФІЛЕМ ЖІНКИ

Ніби несподівано до Алі прилетіли її тринадцять. І знову все стало якимось дивним — світ, друзі, події в сім’ї і навіть сама собі. Алю приваблює і насторожує її ж загадкова дорослість. Тіло, погляди, думки і кругозір змінюються так швидко, що обертом іде голова. Її захоплюють нові почуття, бажання, можливості, тривожить внутрішня невизначеність.

Академія