Видання вийшло друком завдяки гранту інституційної підтримки від УІК та особистим внескам співавторів збірки «Антисоціальна мережа» — результат однойменного літературного конкурсу химерних історій, місцем дії яких є соцмережі. Адже всі ми так чи інакше «сусідимо» в соцмережах, навіть якщо не знайомі одне з одним. Наскільки ми та наші діти вразливі у цьому відкритому доступі? Які дивні речі, котрих ми навіть не помічаємо, щодня відбуваються в соціальних мережах? Збірка пропонує власну міфологію українського сеґменту соцмереж та власну галерею «монстрів», що їх породили віртуальні спільноти нашого часу (і це вже не Синій Кит, Слендермен, Момо чи інші). Зустрічайте велику книгу «антисоціальних» міфів, до складу якої увійшло 34 оповідання від авторів-переможців та журі, — не просто аби «налякати», а для того, щоб застерегти.

Антисоціальна мережа

Рік 1845. Держава Хмельницького вистояла. Майже двісті років тут правлять виборні гетьмани та двопалатний парламент, Червона та Чорна ради, співіснують католицька та православна церкви, мова перейшла на latynku, у небі пливуть цепеліни, а серед людей живуть відьми. На захисті Українського Гетьманату стоять військо Січове, Таємна Варта і химерні лицарі Сірого Ордену, що володіють потойбічними силами… Підпиши проклятий сувій. Отримай клямри вовчого лицаря. Дізнайся, скільки крові та сліз приховано за блиском героїчних легенд.

Аркан вовків

                                «Безодня» — це збірка неймовірних і водночас на диво чесних історій, привезених автором з війни, побаченої на власні очі й прожитої впродовж чотирьох років у польових окопах, на закинутій шахті, у лісах, що повсякчас прострілюються. Тут немає героїзації «своїх» чи демонізації «чужих», це просто війна, котра випала на долю нашому поколінню. А війна не добирає слів та не шкодує куль, війна триває, як і кожна з цих історій, що, проростаючи з реальності, набувають химерних метафізичних сенсів у подобі Чорного Бога й первісного жаху, який завжди чатує на нас поза межами часу й простору.            

Безодня

Ці вірші — про тих, хто блукає в пошуках істини. Хто шукає призначення, навпомацки сновигаючи стежками межи чагарників і примар, та врешті, покинувши склепіння палацу поневірянь, знаходить себе. Ці вірші — й про тих, хто на варті справжності. Хто залишається вірним ідеям та ідеалам, аж сам стає суттю і правдою в химерному світі. Ці вірші — також трохи про тих, хто не знає, куди йде. Чи, власне, тих, хто взагалі не рухається, — нічого не створюючи, а лишень реагуючи. Ці вірші — як про тих, для кого немає жодної різниці, так і про тих, для кого різниця все ж таки існує. І нехай шляхи до снів загублені у нетрях буреломів та завіяні кучугурами снігу, ці вірші шукатимуть їх невпинно.

Блукачі/Залишенці

1999 рік, Івано-Франківськ. Їх було п’ятеро хлопців-підлітків — безтурботних, зухвалих, сповнених надій на нове життя. І була вона — красуня Ліда у блакитній літній сукенці, котру жоден з них уже ніколи не забуде. Тому що провина не згорить у вогнищі, як блакитний нейлон… За сімнадцять років після Ліди вони знову зберуться разом, аби поновити шкільну дружбу й пробачити давні кривди. Знову розкладуть багаття. І та мертва дівчина, можливо, теж нічого не забуде. Адже тепер їхня черга стрибати крізь вогонь.

Дівчина, яку ми вбили

Марія, дівчина з «темним» минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі… На хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка. Бабі ж вочевидь потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння… Щось незбагненне пов’язує обох Марій — молоду й стару, столичну й хутірську… Перший «відьомський» роман «Дому Химер» — історія, що змусить вас повірити.

Інша Марія

                                Від «Прозорих» до «Химерника» лише один крок, один обрій, одна весна… Саме «Химерником» називається третя книжка по­езій Віктора Крупки. Це лірика занурення у видиме/невидиме, коли світовідчування і світоспоглядання взаємодоповнюються, перехрещуються, перетікають з одного в інше, набувають бага­товимірності. Тут зібрані поезії про землю і всесвіт, тишу і згуки, вічне і тлінне, загусле і зболене, стале і скороминуще, відсторо­нене і кордоцентричне.            

Химерник

                                Тіна Гальянова — майстер оригінальних сюжетів. У той час, як більшість сучасних авторів воліє подавати власну інтерпретацію класичних або й новомодних голлівудських історій, її творчі задуми приємно дивують новизною та унікальністю. Ніби направду письменниця черпає ідеї для книжок із таємничого паралельного виміру, про котрий розповіла у своєму дебютному романі «Ходіння Туди і Назад». І збірка короткої прози «Химеросховище» вражає колекцією неймовірних, але захопливих та досі не бачених історій-химер, що творять собою цілісний і незабутній художній світ. Здається, ще ніхто в нашій літературі не робив подібного.            

Химеросховище

«Безодня» — це збірка неймовірних і водночас на диво чесних історій, привезених автором з війни, побаченої на власні очі й прожитої впродовж чотирьох років у польових окопах, на закинутій шахті, у лісах, що повсякчас прострілюються. Тут немає героїзації «своїх» чи демонізації «чужих», це просто війна, котра випала на долю нашому поколінню. А війна не добирає слів та не шкодує куль, війна триває, як і кожна з цих історій, що, проростаючи з реальності, набувають химерних метафізичних сенсів у подобі Чорного Бога й первісного жаху, який завжди чатує на нас поза межами часу й простору. 18+

Пісня дібров

Кажуть, чарівні казки — то не просто вигадки народів світу, а відгомін реальних подій, які відбувалися у дохристиянські часи. Зокрема й моторошних обрядів ініціації, що їх проходила тодішня молодь у хатинах-домовинах посеред дрімучого лісу… Наші дні. Дві дівчини та троє хлопців вирушають на відпочинок за місто. Проте їхні плани летять шкереберть, щойно друзі опиняються на роздоріжжі біля поламаної автівки й у пошуках допомоги прибиваються до старого занедбаного хутора. І давня казка оживає, змушуючи кожного згадати свій найпотаємніший страх. Що ж приховує колективне несвідоме наших предків упродовж тисячоліть, і які жахи насправді закодовані у знайомих нам з дитинства народних казках?

Дім Химер