                                Вперше я розказав цю історію Роксані за кавою... ну добре, може, не за кавою. Я повідав правду про своє неземне походження, найдивовижнішого друга, про те, як уперше закохався, як мене знайшли Вони, і про те, чим це все закінчилось. Роксана запропонувала записати мою розповідь, але я попросив нікому не розказувати. Та. зрештою, вона переконала мене в тому, що у це і так ніхто ніколи не повірить...            

Диявол - це я

                                «Найстрашніше – прокинутись вранці і не почути співу птахів за вікном. Історія людства закінчиться трохи пізніше, ніж історія звірів, птахів та комах, та й то вже будуть не зовсім люди», – розмірковує лауреат Шевченківської премії Галина Пагутяк у новій повісті-есею «Хроніка зниклого міста». Вона шукає сліди знищеного міста Соколіва над Стриєм, називає імена його мешканців, щоб помолитися за кожного з них, і як українка й патріотка свого краю намагається провести для сучасного читача урок історії: показати, що у зниклому місті жили, крім українців, інші народи, і їхні культури впливали одна на одну, і що сучасний погляд на міжетнічні стосунки повинен бути виважений. А ще вона розмірковує над тим, як разом із містом зникають його птахи. пошуки зниклого міста Соколіва в Україні плавно переходять у пошуки зниклого міста Кеніґсберґа у романі "Сни Юлії і Германа", а завершують їх духовні митарства сучасної людини, відображені у філософській повісті "Бесіди з Перевізником".            

Хроніка зниклого міста. Бесіди з Перевізником: роман, повісті

У психологічному трилері «Listen» переплітаються найважливіші теми сучасності: духовне сирітство при живих батьках, епідемія самотності, розквіт різноманітних маніпуляційних технологій, втрата сімейних цінностей. «Listen» – це експеримент над уявою й фантазією читача. Текст пронизує найзабутіші закутки підсвідомості. 2025 рік принесе нам багато змін. Пам'ятайте про це...

Listen: психологічний трилер

Одна із найпрацьовитіших і найпопулярніших письменниць України Марія Матіос знову пропонує своїм читачам своєрідну «скриньку Пандори» - книжку «Нація». Дрімучий язичницький дух Гуцульщини з її карнавальною неканонічністю і диким, нехристиянським непрощенням гріха, спонтанним опришківством і неприспаною совістю, затятим норовом і розважливою, майже біблійною, мудрістю - це її, Марії Матіос, батьківщина і її нація, це - наша нація. Несподівані розв’язки і динамічний сюжет, тонкий психологізм і розкішна мова, - знайомий почерк Марії Матіос. Письменниця не творить чорних і білих персоналій. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії – недоговореності. І це чергова неповторна риса такої літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно кришталевий. А над цим клубком людських пристрастей і конфліктів, немов у античній трагедії висить безжальний фатум, який прирікає людей на довгу, несправедливу та апріорі програшну боротьбу. Тому подібно античній трагедії «Нація» викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя сталось із звичайною людиною. Страх, бо з кожним може статись те саме… Несподівані до оніміння розв’язки і динамічний сюжет, тонкий психологізм, поєднаний з розкішною мовою, — знайомий почерк Марії Матіос, яка наполягає, як і в попередній книзі: життя коротке, щоб казати «ні» — любові, совісті, честі і стражданню

Нація

Схожого за стилем письменника в українській літературі дев'яностих відшукати складно. Його проза, що базується на певній літературній традиції, доволі помітно відрізняється серед прози багатьох його ровесників, заклопотаних власним авангардизмом і дещо нервовим припізнілим рівнянням на західний постмодернізм. Він не живе в столиці і не нагадує про себе настирливим "яканням". Разом із тим, за його творами створено п'ять повнометражних художніх фільмів, останні два з яких автор зняв вже як кінорежисер. Першою була екранізована повість "Партитура на могильному камені". На що вже строгий літературний суддя Валерій Шевчук, і той написав у листі до автора: "У "Партитурі..." ви справжній майстер..." Прочитайте прозу Жовни і ви будете щиро здивовані цими маленькими шедеврами та смакуватимете його прозу, мов густе вино.

Партитура на могильному камені

Чого варtе одне або кілька людських жиttів у бороtьбі владних еліt zа перероzподіл свіtу… Це, нажаль, уже навіtь не zапиtання. Глобальні проекtи, глобальне маніпулювання свідомісtю людеj, глобальниj циніzм влади, спровокованиj баjдужісtю індивіда. Чи zможуtь кілька небаjдужих «просtих» людеj сtаtи на перешкоді смерtоносніj zброї 21-го сtоліttя, новому вірусу, у якому zацікавлені сtільки могуtніх сtорін? Чи є вzаємоzв’яzок між tрагічними подія¬ми у ріzних куtочках свіtу, чи це всього лише чергова tеорія zмов? Відповідь у нашіj голові, а ця книга лише імпульс, своєрідниj ключ до tаємниць.

Pestis Nova

Статистика вперто кричить світові, що така аномалія розвитку... (!) зустрічається в середньому в одного із двох тисяч новонароджених!!! Вдумайтесь тільки – 1 до 2000!!! А хто про це говорить? Хто? Та практично ніхто, одиниці! Бо кожен боїться не так бути сприйнятим, не під тим кутом світла виставленим загалу напоказ, бути осміяним!.. На жаль, соціум воліє закрити очі, щоби не бачити, заткати вуха, щоби не чути... Йому вигідніше радше зробити вигляд, що таких людей просто не існує, а якщо десь і є, то точно не в їхньому місті, державі, а десь на краю світу, як рудиментарні залишки чогось низькорозвиненого і примітивного... Але... Кожен, хто прийшов у цей світ, має право на Любов.

ЩЕмить

У книзі Андрія Содомори «Сльози речей» живе незвичайний Львів — Львів тонких настроїв та почуттів, рефреном тут можуть слугувати слова Верґілія «Є таки сльози речей, і що смертне — торкається серця», і як загублена на білому снігу рукавичка плаче за своєю господинею, так самотня людина у міському просторі сумує за втраченою гармонією життя — «золотим віком», все це й зумовило елегійну тональність письма. Проза Андрія Содомори переливається в поезію, а психологічні спостереження — у філософські медитації.

Сльози речей

                                «Солодка ілюзія життя» – історія двох закоханих пар. Однієї не зовсім звичайної, іншої й зовсім незвичайної. Повірити в неї так само важко, як і не повірити. Вона така ж трагічна, як і світла, така ж зворушлива, як і жорстока. За абсолютною доступністю, часом витонченою легкістю оповіді прихована складна, інколи незбагненна глибина людських стосунків. Вільно підкорюючи ваші почуття, вона змусить як щиро сміятися, так і солодко плакати. Однак, найголовніше – як завжди, залишить так і не розпізнану таємницю. Цього разу таємницю існуючих поряд з нами незвичайних людей, що волею долі стали, чи то ущемленими чи то обраними нею.            

Солодка ілюзія життя: Повісті

                                ''Свято гарбузової княгині'' - антологія любовної прози трьох естетично і філософськи близьких сучасних українських письменників, у творчості яких любов нагадує живу істоту, що переживає своє народження, розвиток, кризу і смерть. Це почуття показано у всій його багатогранності, коли свобода і щастя переплітаються з болем, стражданням і випробуваннями, які щохвилини можуть знищити глибокі почуття між чоловіком і жінкою.            

Піраміда