У травні 2019 року К. звернувся до районного суду з позовом до ТОВ «Є» про визнання інформації недостовірною. Висновком експерта підтверджено, що поширену інформацію виражено у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, вона має негативний характер щодо особи К. Відповідач проти позовних вимог заперечив, стверджуючи, що оцінка достовірності викладеної інформації в дослідженій публікації виходить за межі компетенції експерта. Які з наведених доказів мають переважне значення для суду під час розгляді цієї категорії справ?