Жайворонки Ще в давні часи, коли черепахи в орлів літати вчилися, молодий Жайворонок сидів недалеко від того місця, де одна зі згаданих черепах, за розповіддю мудрого Езопа, своє літання щасливо з великим шумом та грюком скінчила на камені. Жайворонок злякався і, тремтячи всім тілом, дістався до свого батька. — Батечку! Біля тієї гори, мабуть, сів орел, про якого ти мені розповідав колись, що то найстрашніша й найсильніша з усіх птиця... — А чому тобі так здалося, синку? – спитав старий. — Батечку! Коли він сідав, я такої швидкості, шуму і грому ніколи ще не бачив. — Коханий мій синку, – сказав старий, – ти маєш молоденький розумець. Знай, друже мій, і завжди співай отаку пісеньку: Не той орел, що високо літає, А той, що легко сідає... Сила: Багато хто не за призначенням починає велике діло, та погано кінчає. Всякій справі є печаттю добрий намір і кінець. Григорій Сковорода На могилі автора викарбовано напис