ukr-mova-ta-lit

Літеру о треба писати на місці пропуску в слові

Помилково вжито слово в рядку

винайняв квартиру в центрі

розповів про відрядження

приїхав вісім років назад

Спільнокореневим до слова мінятиє

На другий склад падає наголос у слові

Правильно поєднано іменник з числівником у рядку

Граматичний зв'язок між підметом і присудком порушено в реченні

Більшість учасників конференції прибули пізніше.

Василь з Іваном рано-вранці поїхали на косовицю.

На галявині росло дванадцять молодих берізок.

ООН ухвалила важливе рішення щодо миротворчого контингенту.

Прочитайте текст і виконайте завдання (1) Бувало, у найтемнішу ніч, коли темрява билась у вікна, як хвилі безмежного моря, під вікном несподівано закрутиться веремія, у шибках процвіте цілий рій синіх, сірих, карих очей. (2) Здається, що підпливали вони на чорних хвилях як черідка цікавих рибок до самотнього в морі темряви вогника у вікні. (З) Нашумлять, наговорять і знову в темряву одлинуть. (4) Випаде сніг - зіб'є бучу: їхати на санях; гуртом їдемо в сусіднє село до старого вчителя в гості. (5) Метелиця, гребні, а з нами мов мара якась весела починає загравати: вигукуємо, сміємося, співаємо, підскакуємо на кожному гребні й, хапаючись одне за одного, перекидаємося в сніг. (6) Дядько чухає голову: невпокійна це й клопітна справа - од села до села перевезти в хуртовину хуру реготу. (7) Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів, ми їх одкладали на далі, «на колись». Фразеологізм є в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання (1) Бувало, у найтемнішу ніч, коли темрява билась у вікна, як хвилі безмежного моря, під вікном несподівано закрутиться веремія, у шибках процвіте цілий рій синіх, сірих, карих очей. (2) Здається, що підпливали вони на чорних хвилях як черідка цікавих рибок до самотнього в морі темряви вогника у вікні. (З) Нашумлять, наговорять і знову в темряву одлинуть. (4) Випаде сніг - зіб'є бучу: їхати на санях; гуртом їдемо в сусіднє село до старого вчителя в гості. (5) Метелиця, гребні, а з нами мов мара якась весела починає загравати: вигукуємо, сміємося, співаємо, підскакуємо на кожному гребні й, хапаючись одне за одного, перекидаємося в сніг. (6) Дядько чухає голову: невпокійна це й клопітна справа - од села до села перевезти в хуртовину хуру реготу. (7) Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів, ми їх одкладали на далі, «на колись». Прислівника НЕМАЄ в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання (1) Бувало, у найтемнішу ніч, коли темрява билась у вікна, як хвилі безмежного моря, під вікном несподівано закрутиться веремія, у шибках процвіте цілий рій синіх, сірих, карих очей. (2) Здається, що підпливали вони на чорних хвилях як черідка цікавих рибок до самотнього в морі темряви вогника у вікні. (З) Нашумлять, наговорять і знову в темряву одлинуть. (4) Випаде сніг - зіб'є бучу: їхати на санях; гуртом їдемо в сусіднє село до старого вчителя в гості. (5) Метелиця, гребні, а з нами мов мара якась весела починає загравати: вигукуємо, сміємося, співаємо, підскакуємо на кожному гребні й, хапаючись одне за одного, перекидаємося в сніг. (6) Дядько чухає голову: невпокійна це й клопітна справа - од села до села перевезти в хуртовину хуру реготу. (7) Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів, ми їх одкладали на далі, «на колись». Пунктуаційна помилка є в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання (1) Бувало, у найтемнішу ніч, коли темрява билась у вікна, як хвилі безмежного моря, під вікном несподівано закрутиться веремія, у шибках процвіте цілий рій синіх, сірих, карих очей. (2) Здається, що підпливали вони на чорних хвилях як черідка цікавих рибок до самотнього в морі темряви вогника у вікні. (З) Нашумлять, наговорять і знову в темряву одлинуть. (4) Випаде сніг - зіб'є бучу: їхати на санях; гуртом їдемо в сусіднє село до старого вчителя в гості. (5) Метелиця, гребні, а з нами мов мара якась весела починає загравати: вигукуємо, сміємося, співаємо, підскакуємо на кожному гребні й, хапаючись одне за одного, перекидаємося в сніг. (6) Дядько чухає голову: невпокійна це й клопітна справа - од села до села перевезти в хуртовину хуру реготу. (7) Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів, ми їх одкладали на далі, «на колись». Вставне слово є в реченні

Звук [д] треба вимовляти на місці пропуску в усіх словах рядка

му[..]рість, [..]жерельний, досві[..]

пі[..]бити, баске[..]бол, електропоїз[..]

тиж[..]невий, водоспа[..], [..]алекоглядний

астерої[..], переїз[..]ний, [..]рібнесенький

пере[..]овсім, по[..]звонити, [..]ублікат

Синонімічний ряд читати молитву, прописати іжицю, милити чуба, брати в шори позначає поняття

Літеру с на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

пере..кочити, ..формувати, ..питати

бе..коштовний, ..казати, ..керований

..плетений, ..фотографувати, ..шити

не..терпний, ..тягнути, ро..тлумачити

..фальшувати, бе..смертя, ..хвалити

Прочитайте уривок. З(1)поміж українських архітекторів варто відзначити Івана Левинського. За сорока(2)літню діяльність ним були зведені сотні будівель житлово(3)побутового та громадського призначення. Усе, створене ним, дивує, бо до будь(4)якої праці він підходив по(5)господарськи. Дефіс треба ставити на місці всіх цифр, ОКРІМ

Спрощення в групах приголосних треба позначати на письмі в усіх словах рядка

балас..ний, піз..ній, міжоблас..ний

гіган..ський, щас..ливий, заздріс..но

буревіс..ник, форпос..ний, радіс..но

сер..це, щотиж..невик, шіс..надцять

чес..но, корис..ливий, шелес..нути

Без м'якого знака на місці пропуску треба писати всі слова рядка

мен..ший, Марин..чин, брин..чати, ц..вях

кін..чик, воротар.., дзелен..чати, інтер..єр

сер..йозний, чотир..ма, нен..чин, доповід..дю

корін..ці, куз..ня, с..вітловий, дівчинон..ці

шіст..десят, Поділ..ля, сен..йор, облич..

Прочитайте речення. Найбільш … об'єктами фінансування є ті, що мають значно …, порівняно з іншими, ефективність і … у своїй галузі енерговитрати. Правильним є варіант заповнення пропусків

привабливими, вищу, найнижчі

привабливішими, вищу, найнижчі

привабливими, найвищу, найнижчі

найпривабливішими, вищу, нижчі

привабливішими, вищу, нижчі

Подовження приголосних відбувається у формі Ор. в.однини всіх слів рядка

верф, паралель, подорож, мазь

пам’ять, сіль, велич, лазур

вуаль, буденність, суміш, папороть

кров, заметіль, емаль, світлотінь

магістраль, ціль, мігрень, мідь

Редагування потребує одна із синонімічних сполук у рядку

згадати між іншим/принагідно згадати

упродовж місяця/на протязі місяця

дотепер не з’ясовано/досі не з’ясовано

насамперед знати/передусім знати

знайти без зволікань/знайти негайно

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову українського народу.

Кінь вийшов на сизу піщану косу і струсивши воду, відчув себе вільним, сильним, непереможним.

На оболоні, залитій водою, походжали на певній відстані один від одного, поважно переставляючи ноги, лелеки.

Женеш свою корівчину пасти в поле, десь за тобою сонце, сходячи, крізь дерезу спілим кавуном червоніє.

Дівчина ступає на палубу, і літній слуга вслід їй виносить велику клітку з пернатим красенем – вінценосним журавлем.

Речення з однорідними членами утвориться, якщо до частини «Люблю я теплі травневі вечори…» додати фрагмент рядка

… але не терплю холодних листопадових.

… зі щебетанням птахів у нашому саду.

… тоді так мріється про щось небуденне.

… напоєні пахощами яблуневого цвіту.

… хоча й червневі мають свої принади.

Підрядним реченням причини можна замінити відокремлену обставину в рядку

Берести й клени стоять обабіч вулиці, підпираючи високу баню неба.

Незважаючи на ранню весну, надворі вже зранку душно й жарко.

Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку.

Сонце, щойно викотившись, тихо пливло понад зеленими плавнями.

Останні промені, попри всі спроби зачепитися за обрій, знесилено зникали.

Прочитайте речення (цифра позначає попередній розділовий знак). Унизу,(1) за Ворсклою,(2) розгорталася в заобрійну далеч мальовничі простори рідної Вкраїни,(3) звідти попід самі вікна підступало море народного життя з його журбами й радощами,(4) з чародійними пісенними вечорами,(5) сповненими поезії,(6) яка бентежила душу то піснею-задумою,(7) то лукавим жартом,(8) то щемкою сльозою. НЕПРАВИЛЬНИМ є обґрунтування пунктуації, запропоноване в рядку

коми 1 і 2 – при уточнювальній обставині

кома З – між частинами складносурядного речення

коми 4, 7 і 8 – між однорідними членами

кома 5 – при відокремленому означенні

кома 6 – перед підрядною частиною складного речення

Знайдіть українські відповідники іншомовним словам.

Перша колонка

Друга колонка

Визначте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово). На полях, (1)що розстилалися (2)обабічдороги, чулися невиразні шерехи: (3)то тріск сухого бур’яну, то причаяне (4)шарудіння.

З'ясуйте, яким членом речення є виділені слова в прикладах.

Забування вичищає авгієві стайні пам'яті.

Хвилина - це наче й мало.

Глечики з глини прикрашали невеликий мисник.

Андрій раптом зупинився подумати.

Вибиватися в люди - справа зовсім не проста.

Доберіть приклад до кожного випадку вживання тире.

тире при відокремленому означенні

тире в складносурядному реченні

тире при однорідних членах речення

тире між підметом і присудком

Я усміхнусь – і все навкруг сміється.

Печаль пече – гаряча і нестримна.

Для гордої і владної душі життя і воля  – на горі високій.

Непереможна безборонність – твій меч єдиний і єдиний щит.

На річці, у лісі, на полі – усюди німа тиша.

Доберіть приклад до кожного виду складного речення.

зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком

Буря втрамбовувала сніг, іти було набагато легше.

У грудях несвідомо й непомітно заповнювало всі кутки прекрасне.

Ось і річка, що має чотири броди, ось і принишкле село з корогвами тополь.

На хуторі повільно вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

Догоряє липневий день, палахкотить на білих стінах собору, що вигнався в небо.

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання «Прочитай мене…» (1-8) Колись давно, коли й прабабусі твоєї не було на світі, жила собі в Анг- лії дівчинка Аліса Ліддел. Аліса мала тата, маму та двох сестричок. А ще гувер- нантку, яка навчала сестричок Ліддел добрих манер. Бо ж не так-то воно легко за- пам'ятати незліченні правила ґречності: як робити при знайомстві кніксен, і як за столом ніколи не брати першого кусня собі, і як розмовляти правильною мовою, без жоднісінького слова-паразита (ти ж знаєш, як важко їх позбутися, усіх «ну» і «карочє»)… Атож, тогочасною Англією правила королева Вікторія, і доба дістала назву «вікторіанської». (9-15) Хоч Аліса й була чемною, невситима допитливість брала гору над добрим вихованням. Крім батьків, сестер і гувернантки, в Аліси був вірний друг - пан Чар- лі. Насправді його звали Чарльз Лутвідж Доджсон, а що він трохи затинався, то ви- мовляв своє прізвище «До-до-доджсон», тож сестрички і прозвали його - Додо (так зветься вимерлий вид незграбних птахів).. Але пан Чарлі на прізвисько не ображав- ся, бо сам залюбки перекручував імена й віршики, особливо ж довжелезні занудні поемища з Алісиної читанки. (16-20) Невтомний на прекумедні вигадки, в іграх він був Алісі та її сестрам найпершим товаришем, дарма що в гості приходив як товариш їхнього тата. Адже пан Чарлі був професором, ба більше - мав священицький сан! І такий поважний чоловік годинами регочеться з дітлахами! «Не інакше як світ кінчається!» - ниш- ком обурювалась Алісина вікторіанська гувернантка. (21-24) Дорослі вважали професора диваком, хоч він і написав силу-силенну премудрих книжок з математики й логіки. Та осібно стоять кілька книжок,, підпи- саних псевдонімом Льюїс Керрол, як ось дві повісті про Алісу, що їх ти тримаєш зараз у руках. (25-30) Усе почалося, коли Додо розповів Алісі найхимернішу казку, яку їй траплялося чути. Так народився великий письменник Льюїс Керрол. У казці мо- вилося про саму Алісу: як вона погналася була за білим кроликом й опинилася в країні, де всі правила летіли шкереберть. Хоч би які шалені пригоди випадали там Алісі, вона не злякалася - її й на хвилинку не полишила цікавість: а що ж буде далі? А всяк же знає: поки тобі цікаво - гра триває! (31-37) Чарлі також це знав, бо гратися не розучився. Їхня гра продовжилася й тоді, коли Аліса підросла й запрагла перейти зі становища дівчинки, яку всі по- вчають, до рангу дами, перед якою всі шанобливо замовкають. І Керрол уволив це бажання, перенісши пригоди у світ за дзеркалом. Казка ця «із секретом»: у дзер- кальному зображенні все обертається навспак. Дівчинка перед дзеркалом, тримаю- чи в правій руці помаранчу, побачить, що дівчинка в дзеркалі тримає помаранчу в руці лівій: (38) - А якби я стояла по той бік дзеркала, то я б тримала помаранчу в правій? (39-43) Доджсон засміявся і сказав, що це найкраща з усіх відповідей. Справ- ді-бо, головне, так ніким і не з'ясоване питання - по який бік дзеркала ми перебу- ваємо? Котра з двох дівчаток є відносно другої відображенням? Може, задзеркальні люди вважають своїми відображеннями нас? Чи, як про це сказано в казці, - хто кому сниться? (44-47) Усюди в Керрола світи дітей і дорослих протистоять одне одному. Не- відомо, котрий з них сам письменник уважав за справжній, але малечу він любив далеко більше, ніж дорослих. Чи не тому мільйони дітей у цілому світі так люблять слухати ці чудернацькі історії. (48) Настала й твоя черга їх почути... За О. Забужко Ім'я тієї самої людини вказано в усіх рядках, ОКРІМ

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання «Прочитай мене…» (1-8) Колись давно, коли й прабабусі твоєї не було на світі, жила собі в Анг- лії дівчинка Аліса Ліддел. Аліса мала тата, маму та двох сестричок. А ще гувер- нантку, яка навчала сестричок Ліддел добрих манер. Бо ж не так-то воно легко за- пам'ятати незліченні правила ґречності: як робити при знайомстві кніксен, і як за столом ніколи не брати першого кусня собі, і як розмовляти правильною мовою, без жоднісінького слова-паразита (ти ж знаєш, як важко їх позбутися, усіх «ну» і «карочє»)… Атож, тогочасною Англією правила королева Вікторія, і доба дістала назву «вікторіанської». (9-15) Хоч Аліса й була чемною, невситима допитливість брала гору над добрим вихованням. Крім батьків, сестер і гувернантки, в Аліси був вірний друг - пан Чар- лі. Насправді його звали Чарльз Лутвідж Доджсон, а що він трохи затинався, то ви- мовляв своє прізвище «До-до-доджсон», тож сестрички і прозвали його - Додо (так зветься вимерлий вид незграбних птахів).. Але пан Чарлі на прізвисько не ображав- ся, бо сам залюбки перекручував імена й віршики, особливо ж довжелезні занудні поемища з Алісиної читанки. (16-20) Невтомний на прекумедні вигадки, в іграх він був Алісі та її сестрам найпершим товаришем, дарма що в гості приходив як товариш їхнього тата. Адже пан Чарлі був професором, ба більше - мав священицький сан! І такий поважний чоловік годинами регочеться з дітлахами! «Не інакше як світ кінчається!» - ниш- ком обурювалась Алісина вікторіанська гувернантка. (21-24) Дорослі вважали професора диваком, хоч він і написав силу-силенну премудрих книжок з математики й логіки. Та осібно стоять кілька книжок,, підпи- саних псевдонімом Льюїс Керрол, як ось дві повісті про Алісу, що їх ти тримаєш зараз у руках. (25-30) Усе почалося, коли Додо розповів Алісі найхимернішу казку, яку їй траплялося чути. Так народився великий письменник Льюїс Керрол. У казці мо- вилося про саму Алісу: як вона погналася була за білим кроликом й опинилася в країні, де всі правила летіли шкереберть. Хоч би які шалені пригоди випадали там Алісі, вона не злякалася - її й на хвилинку не полишила цікавість: а що ж буде далі? А всяк же знає: поки тобі цікаво - гра триває! (31-37) Чарлі також це знав, бо гратися не розучився. Їхня гра продовжилася й тоді, коли Аліса підросла й запрагла перейти зі становища дівчинки, яку всі по- вчають, до рангу дами, перед якою всі шанобливо замовкають. І Керрол уволив це бажання, перенісши пригоди у світ за дзеркалом. Казка ця «із секретом»: у дзер- кальному зображенні все обертається навспак. Дівчинка перед дзеркалом, тримаю- чи в правій руці помаранчу, побачить, що дівчинка в дзеркалі тримає помаранчу в руці лівій: (38) - А якби я стояла по той бік дзеркала, то я б тримала помаранчу в правій? (39-43) Доджсон засміявся і сказав, що це найкраща з усіх відповідей. Справ- ді-бо, головне, так ніким і не з'ясоване питання - по який бік дзеркала ми перебу- ваємо? Котра з двох дівчаток є відносно другої відображенням? Може, задзеркальні люди вважають своїми відображеннями нас? Чи, як про це сказано в казці, - хто кому сниться? (44-47) Усюди в Керрола світи дітей і дорослих протистоять одне одному. Не- відомо, котрий з них сам письменник уважав за справжній, але малечу він любив далеко більше, ніж дорослих. Чи не тому мільйони дітей у цілому світі так люблять слухати ці чудернацькі історії. (48) Настала й твоя черга їх почути... За О. Забужко Слова «ну» і «карочє» (рядки 6, 7) авторка наводить, щоб

виразніше відтворити зображувану в тексті епоху

наблизитися до проблем мовлення сучасною читача

покритикувати слова-паразити в мовленні сучасної молоді

показати різницю між тогочасною й теперішньою молоддю

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання «Прочитай мене…» (1-8) Колись давно, коли й прабабусі твоєї не було на світі, жила собі в Анг- лії дівчинка Аліса Ліддел. Аліса мала тата, маму та двох сестричок. А ще гувер- нантку, яка навчала сестричок Ліддел добрих манер. Бо ж не так-то воно легко за- пам'ятати незліченні правила ґречності: як робити при знайомстві кніксен, і як за столом ніколи не брати першого кусня собі, і як розмовляти правильною мовою, без жоднісінького слова-паразита (ти ж знаєш, як важко їх позбутися, усіх «ну» і «карочє»)… Атож, тогочасною Англією правила королева Вікторія, і доба дістала назву «вікторіанської». (9-15) Хоч Аліса й була чемною, невситима допитливість брала гору над добрим вихованням. Крім батьків, сестер і гувернантки, в Аліси був вірний друг - пан Чар- лі. Насправді його звали Чарльз Лутвідж Доджсон, а що він трохи затинався, то ви- мовляв своє прізвище «До-до-доджсон», тож сестрички і прозвали його - Додо (так зветься вимерлий вид незграбних птахів).. Але пан Чарлі на прізвисько не ображав- ся, бо сам залюбки перекручував імена й віршики, особливо ж довжелезні занудні поемища з Алісиної читанки. (16-20) Невтомний на прекумедні вигадки, в іграх він був Алісі та її сестрам найпершим товаришем, дарма що в гості приходив як товариш їхнього тата. Адже пан Чарлі був професором, ба більше - мав священицький сан! І такий поважний чоловік годинами регочеться з дітлахами! «Не інакше як світ кінчається!» - ниш- ком обурювалась Алісина вікторіанська гувернантка. (21-24) Дорослі вважали професора диваком, хоч він і написав силу-силенну премудрих книжок з математики й логіки. Та осібно стоять кілька книжок,, підпи- саних псевдонімом Льюїс Керрол, як ось дві повісті про Алісу, що їх ти тримаєш зараз у руках. (25-30) Усе почалося, коли Додо розповів Алісі найхимернішу казку, яку їй траплялося чути. Так народився великий письменник Льюїс Керрол. У казці мо- вилося про саму Алісу: як вона погналася була за білим кроликом й опинилася в країні, де всі правила летіли шкереберть. Хоч би які шалені пригоди випадали там Алісі, вона не злякалася - її й на хвилинку не полишила цікавість: а що ж буде далі? А всяк же знає: поки тобі цікаво - гра триває! (31-37) Чарлі також це знав, бо гратися не розучився. Їхня гра продовжилася й тоді, коли Аліса підросла й запрагла перейти зі становища дівчинки, яку всі по- вчають, до рангу дами, перед якою всі шанобливо замовкають. І Керрол уволив це бажання, перенісши пригоди у світ за дзеркалом. Казка ця «із секретом»: у дзер- кальному зображенні все обертається навспак. Дівчинка перед дзеркалом, тримаю- чи в правій руці помаранчу, побачить, що дівчинка в дзеркалі тримає помаранчу в руці лівій: (38) - А якби я стояла по той бік дзеркала, то я б тримала помаранчу в правій? (39-43) Доджсон засміявся і сказав, що це найкраща з усіх відповідей. Справ- ді-бо, головне, так ніким і не з'ясоване питання - по який бік дзеркала ми перебу- ваємо? Котра з двох дівчаток є відносно другої відображенням? Може, задзеркальні люди вважають своїми відображеннями нас? Чи, як про це сказано в казці, - хто кому сниться? (44-47) Усюди в Керрола світи дітей і дорослих протистоять одне одному. Не- відомо, котрий з них сам письменник уважав за справжній, але малечу він любив далеко більше, ніж дорослих. Чи не тому мільйони дітей у цілому світі так люблять слухати ці чудернацькі історії. (48) Настала й твоя черга їх почути... За О. Забужко Відповідно до тексту ознаками вікторіанської доби є всі перераховані явища, ОКРІМ

занудних поемищ з Алісіної читанки

правильної мови без слів-паразитів

незліченних правил ґречності

священицького сану Доджсона

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання «Прочитай мене…» (1-8) Колись давно, коли й прабабусі твоєї не було на світі, жила собі в Анг- лії дівчинка Аліса Ліддел. Аліса мала тата, маму та двох сестричок. А ще гувер- нантку, яка навчала сестричок Ліддел добрих манер. Бо ж не так-то воно легко за- пам'ятати незліченні правила ґречності: як робити при знайомстві кніксен, і як за столом ніколи не брати першого кусня собі, і як розмовляти правильною мовою, без жоднісінького слова-паразита (ти ж знаєш, як важко їх позбутися, усіх «ну» і «карочє»)… Атож, тогочасною Англією правила королева Вікторія, і доба дістала назву «вікторіанської». (9-15) Хоч Аліса й була чемною, невситима допитливість брала гору над добрим вихованням. Крім батьків, сестер і гувернантки, в Аліси був вірний друг - пан Чар- лі. Насправді його звали Чарльз Лутвідж Доджсон, а що він трохи затинався, то ви- мовляв своє прізвище «До-до-доджсон», тож сестрички і прозвали його - Додо (так зветься вимерлий вид незграбних птахів).. Але пан Чарлі на прізвисько не ображав- ся, бо сам залюбки перекручував імена й віршики, особливо ж довжелезні занудні поемища з Алісиної читанки. (16-20) Невтомний на прекумедні вигадки, в іграх він був Алісі та її сестрам найпершим товаришем, дарма що в гості приходив як товариш їхнього тата. Адже пан Чарлі був професором, ба більше - мав священицький сан! І такий поважний чоловік годинами регочеться з дітлахами! «Не інакше як світ кінчається!» - ниш- ком обурювалась Алісина вікторіанська гувернантка. (21-24) Дорослі вважали професора диваком, хоч він і написав силу-силенну премудрих книжок з математики й логіки. Та осібно стоять кілька книжок,, підпи- саних псевдонімом Льюїс Керрол, як ось дві повісті про Алісу, що їх ти тримаєш зараз у руках. (25-30) Усе почалося, коли Додо розповів Алісі найхимернішу казку, яку їй траплялося чути. Так народився великий письменник Льюїс Керрол. У казці мо- вилося про саму Алісу: як вона погналася була за білим кроликом й опинилася в країні, де всі правила летіли шкереберть. Хоч би які шалені пригоди випадали там Алісі, вона не злякалася - її й на хвилинку не полишила цікавість: а що ж буде далі? А всяк же знає: поки тобі цікаво - гра триває! (31-37) Чарлі також це знав, бо гратися не розучився. Їхня гра продовжилася й тоді, коли Аліса підросла й запрагла перейти зі становища дівчинки, яку всі по- вчають, до рангу дами, перед якою всі шанобливо замовкають. І Керрол уволив це бажання, перенісши пригоди у світ за дзеркалом. Казка ця «із секретом»: у дзер- кальному зображенні все обертається навспак. Дівчинка перед дзеркалом, тримаю- чи в правій руці помаранчу, побачить, що дівчинка в дзеркалі тримає помаранчу в руці лівій: (38) - А якби я стояла по той бік дзеркала, то я б тримала помаранчу в правій? (39-43) Доджсон засміявся і сказав, що це найкраща з усіх відповідей. Справ- ді-бо, головне, так ніким і не з'ясоване питання - по який бік дзеркала ми перебу- ваємо? Котра з двох дівчаток є відносно другої відображенням? Може, задзеркальні люди вважають своїми відображеннями нас? Чи, як про це сказано в казці, - хто кому сниться? (44-47) Усюди в Керрола світи дітей і дорослих протистоять одне одному. Не- відомо, котрий з них сам письменник уважав за справжній, але малечу він любив далеко більше, ніж дорослих. Чи не тому мільйони дітей у цілому світі так люблять слухати ці чудернацькі історії. (48) Настала й твоя черга їх почути... За О. Забужко Відомі фізики й математики виявляють у дитячих книжках Керрола численні наукові парадокси й розглядають пригоди Аліси в наукових статтях. Цю особливість його творчості ілюструють усі наведені речення, ОКРІМ

«… якби я стояла по той бік дзеркала, я б тримала помаранчу в правій»

«… по який бік дзеркала ми перебуваємо?»

«… задзеркальні люди вважають відображеннями нас?»

«… чому мільйони дітей так люблять слухати ці чудернацькі історії?»

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання «Прочитай мене…» (1-8) Колись давно, коли й прабабусі твоєї не було на світі, жила собі в Анг- лії дівчинка Аліса Ліддел. Аліса мала тата, маму та двох сестричок. А ще гувер- нантку, яка навчала сестричок Ліддел добрих манер. Бо ж не так-то воно легко за- пам'ятати незліченні правила ґречності: як робити при знайомстві кніксен, і як за столом ніколи не брати першого кусня собі, і як розмовляти правильною мовою, без жоднісінького слова-паразита (ти ж знаєш, як важко їх позбутися, усіх «ну» і «карочє»)… Атож, тогочасною Англією правила королева Вікторія, і доба дістала назву «вікторіанської». (9-15) Хоч Аліса й була чемною, невситима допитливість брала гору над добрим вихованням. Крім батьків, сестер і гувернантки, в Аліси був вірний друг - пан Чар- лі. Насправді його звали Чарльз Лутвідж Доджсон, а що він трохи затинався, то ви- мовляв своє прізвище «До-до-доджсон», тож сестрички і прозвали його - Додо (так зветься вимерлий вид незграбних птахів).. Але пан Чарлі на прізвисько не ображав- ся, бо сам залюбки перекручував імена й віршики, особливо ж довжелезні занудні поемища з Алісиної читанки. (16-20) Невтомний на прекумедні вигадки, в іграх він був Алісі та її сестрам найпершим товаришем, дарма що в гості приходив як товариш їхнього тата. Адже пан Чарлі був професором, ба більше - мав священицький сан! І такий поважний чоловік годинами регочеться з дітлахами! «Не інакше як світ кінчається!» - ниш- ком обурювалась Алісина вікторіанська гувернантка. (21-24) Дорослі вважали професора диваком, хоч він і написав силу-силенну премудрих книжок з математики й логіки. Та осібно стоять кілька книжок,, підпи- саних псевдонімом Льюїс Керрол, як ось дві повісті про Алісу, що їх ти тримаєш зараз у руках. (25-30) Усе почалося, коли Додо розповів Алісі найхимернішу казку, яку їй траплялося чути. Так народився великий письменник Льюїс Керрол. У казці мо- вилося про саму Алісу: як вона погналася була за білим кроликом й опинилася в країні, де всі правила летіли шкереберть. Хоч би які шалені пригоди випадали там Алісі, вона не злякалася - її й на хвилинку не полишила цікавість: а що ж буде далі? А всяк же знає: поки тобі цікаво - гра триває! (31-37) Чарлі також це знав, бо гратися не розучився. Їхня гра продовжилася й тоді, коли Аліса підросла й запрагла перейти зі становища дівчинки, яку всі по- вчають, до рангу дами, перед якою всі шанобливо замовкають. І Керрол уволив це бажання, перенісши пригоди у світ за дзеркалом. Казка ця «із секретом»: у дзер- кальному зображенні все обертається навспак. Дівчинка перед дзеркалом, тримаю- чи в правій руці помаранчу, побачить, що дівчинка в дзеркалі тримає помаранчу в руці лівій: (38) - А якби я стояла по той бік дзеркала, то я б тримала помаранчу в правій? (39-43) Доджсон засміявся і сказав, що це найкраща з усіх відповідей. Справ- ді-бо, головне, так ніким і не з'ясоване питання - по який бік дзеркала ми перебу- ваємо? Котра з двох дівчаток є відносно другої відображенням? Може, задзеркальні люди вважають своїми відображеннями нас? Чи, як про це сказано в казці, - хто кому сниться? (44-47) Усюди в Керрола світи дітей і дорослих протистоять одне одному. Не- відомо, котрий з них сам письменник уважав за справжній, але малечу він любив далеко більше, ніж дорослих. Чи не тому мільйони дітей у цілому світі так люблять слухати ці чудернацькі історії. (48) Настала й твоя черга їх почути... За О. Забужко З тексту можна зробити висновок, що його створено як

спогад про письменника

статтю до наукового журналу

замітку до громадсько-політичної газети

Про героїчну битву українського війська проти загарбників біля Савур-могили йдеться у творі

«Засвіт встали козаченьки»

«Дума про Марусю Богуславку»

«Ой Морозе, Морозенку»

У рядках Так жив мудрець, без лестощів і прав, І грішний світ ловив, та не спіймав Його душі, повитої нуждою йдеться про

Григорія Квітку-Основ’яненка

«Запорожжя споконвіку було серцем українським, на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались», - пише автор твору

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

«Тіні забутих предків»

«Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій», - сказано про

Написання нарису «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» стало важливим етапом підготовки твору

Прочитайте уривок тексту: «А такий був: нехай тільки станеться кому з нашого села пригода - головою ляже, а вирятує: нехай зачепить хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний, дощенту викорчує. Коли жив, то, може, й досі пам'ятає, які нагайки-дротянки плелися в пана …………» Замість крапок має бути ім'я

Повість «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка має яскраво виражені ознаки

«Я не хочу буть дворянкою! Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном - це всяке знає!» - заявляє

На рисунку зображено героїв твору

/assets/tests/images/zno-ukr-mova-ta-lit-2015-dod/41_6.jpg

Володимира Винниченка

«Основною темою я зробив смерть пророка, непризнаного своїм народом», - сказано автором про твір

Драматичну долю галицького селянства кінця ХІХ - початку ХХ століття втілено в образі

«Не можна любити народів других, / Коли ти не любиш Вкраїну!..» - переконаний

У рядках Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє дитя. Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! провідним художнім засобом є

Справжнє прізвище автора твору «Максим Гримач» -

«Пошли ж вам, Боже, щасливу долю та сили в руки, щоб виповнити свій довг перед миром, щоб возвеличити трудами красну землю нашу українську, аби цвіла вона багатствами і згодою», - благословляє своїх дітей

«...Дегенерата введено не випадково! Навіть кращий із тих, що в них «розколюється «Я», навіть він іде в супроводі «низенького лоба, розкуйовдженого волосся і приплюснутого носа»...», - так пояснював появу одного зі своїх персонажів

«Ми з нею рідні. Ми з одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс. Батьки у нас безстрашні й невпокорені і матері посивілі од сліз», - каже про себе й Марусю Чурай

«Поет поринає і пориває за собою читача в розкоші молодого зору, слуху, дотику. Його «пейзажі споминів» - безконечно знадливі лемківським колоритом», - сказано про

Богдана-Ігоря Антонича

Ідеальний світ української родини переселенців зображено у творі

«Три зозулі з поклоном»

Поєднання інтелектуальної й масової, елітарної й кітчевої культури є характерною ознакою

Установіть відповідність між твором і міфологічним персонажем.

Установіть відповідність між цитатою з твору та його назвою.

«Можеш вибирати друзів і дружину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину...»

«На снігу великими літерами було написано: «ФІЙОНА МЕДВИНУ ПРИВІТ ПЕРЕДАВАЛА»…»

«Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а ґелґання бійців нагадувало ярмарок...»

«Ні! Я жива! Я буду вічно жити! / Я в серці маю те, що не вмирає...»

Установіть відповідність між персонажами одного твору.

З'ясуйте, кому з письменників присвячено цитовані поетичні рядки.

«Я ж вам гармати слів повиставляв! / Я ж ніс за вас камінного хреста, / Аж захлиналась у сльозах земля! / Так чом же вам заціпило вуста?..»

«... «Стилет чи стилос?» ...Сумнів знову: / Чи віск м'який, чи синя сталь? / А за шатром напоготові / Стоїть нездоланна печаль...»

«Сорок літ, як Мойсей по пустині, / Він провадив народ за собою, / В небо рвалися думи орлині, / А життя вниз тягло, бо в долині / бій завзятий кипів з темнотою...»

«Пройдуть віки, настане вічне літо. / І так, як ми, як з нами це було, / над книжкою твоєї «Енеїди» / нащадок схилить радісне чоло…»

«Холодний Яр. Суботів. Чигирин... / І дуб Залізняка, й круті байраки... / І в думах воскресають із сивин / Поборники свободи - гайдамаки...»

Власне висловлення Прочитайте наведений текст. Сучасний світ став надзвичайно практичним і прагматичним. Багато хто вважає сьогодні, що успішною може бути лише та людина, яка вміє логічно мислити й діяти за чітким розрахунком. Водночас історія доводить, що всі найуспішніші люди насправді були великими мрійниками. Що потрібно людині для досягнення успіху в житті? Викладіть Ваш погляд на цю проблему. Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкраще підтвердять Вашу думку. Проілюструйте Ваші міркування посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену митцем, художний образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.

ЗНО онлайн 2015 року з української мови та літератури – додаткова сесія

Поради для успішного проходження