ukr-mova-ta-lit

Літеру и треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка

пр..здоровий, пр..морозити

На перший склад падає наголос у слові

Лексичну помилку допущено в рядку

скасувати конференцію

непридатний до вжитку

Синонімом до слова збагнути є

Потребує редагування речення

Щоб оглянути якнайбільше пам’ятних місць Харкова, заздалегідь знайдіть та ознайомтеся з переліком екскурсій.

Під’їхавши до Кам’янця, ми побачили обриси середньовічного міста й почули шум сучасної автостради.

У кожному екскурсійному бюро Львова з гостями міста працюють досвідчені та комунікабельні гіди.

Екскурсоводи розкажуть про музеї Переяслава-Хмельницького німецькою, польською та іспанською мовами.

Спільнокореневими до слова роса є всі слова, ОКРІМ

Прочитайтетекстівиконайтезавдання (1)Як/би хто хотів почути голос самого вітру, то мусив би піти йому на/зустріч, і зупинитися посеред степу. (2) Тут, безумовно, ніщо не приєднається до його голосу, ніщо не стане на заваді. (3) А хто бажав би ще й перевірити вітер на/силу, то мав би глянути на тополю, яку той нагинає до/долу. (4) А ще краще – на віковічного дуба, адже нахиляти коренастого велетня – справді неабияка [...]. (5) Вітер – це ілюзія руху, і тому на місці можемо насолоджуватися швидкістю, летом, окриленням. Окремо в тексті треба писати сполуку слів

Прочитайтетекстівиконайтезавдання (1)Як/би хто хотів почути голос самого вітру, то мусив би піти йому на/зустріч, і зупинитися посеред степу. (2) Тут, безумовно, ніщо не приєднається до його голосу, ніщо не стане на заваді. (3) А хто бажав би ще й перевірити вітер на/силу, то мав би глянути на тополю, яку той нагинає до/долу. (4) А ще краще – на віковічного дуба, адже нахиляти коренастого велетня – справді неабияка [...]. (5) Вітер – це ілюзія руху, і тому на місці можемо насолоджуватися швидкістю, летом, окриленням. На місці пропуску в четвертому реченні має бути слово

Прочитайтетекстівиконайтезавдання (1)Як/би хто хотів почути голос самого вітру, то мусив би піти йому на/зустріч, і зупинитися посеред степу. (2) Тут, безумовно, ніщо не приєднається до його голосу, ніщо не стане на заваді. (3) А хто бажав би ще й перевірити вітер на/силу, то мав би глянути на тополю, яку той нагинає до/долу. (4) А ще краще – на віковічного дуба, адже нахиляти коренастого велетня – справді неабияка [...]. (5) Вітер – це ілюзія руху, і тому на місці можемо насолоджуватися швидкістю, летом, окриленням. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Прочитайтетекстівиконайтезавдання (1)Як/би хто хотів почути голос самого вітру, то мусив би піти йому на/зустріч, і зупинитися посеред степу. (2) Тут, безумовно, ніщо не приєднається до його голосу, ніщо не стане на заваді. (3) А хто бажав би ще й перевірити вітер на/силу, то мав би глянути на тополю, яку той нагинає до/долу. (4) А ще краще – на віковічного дуба, адже нахиляти коренастого велетня – справді неабияка [...]. (5) Вітер – це ілюзія руху, і тому на місці можемо насолоджуватися швидкістю, летом, окриленням. Однорідними додатками ускладнено речення

вар..во, вул..чка, вовч..ня, схов..ще

кот..чок, печ..во, виховат..ль, вогн..ще

водич..нька, добр..во, страхов..сько, пал..во

русалч..н, кринич..нька, парканч..к, згар..ще

плет..во, порадн..ця, посміхов..сько, доньч..н

Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

слов’янський, маслюк, джазист

осяяння, юнацький, беззастережний

блищить, каяття, європейський

колючий, в’юнище, їжджений

йодований, дзюркотіти, травиця

Апостроф треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка, ОКРІМ

розм..якнути, бультер..єр, Лук..ян, різнобарв..я

рум..янець, кон..юнктивіт, інтерв..ю, В..єтнам

відв..язати, дит..ясла, бар..єрний, Аліґ..єрі

солов..їний, Мін..юст, інтер..єр, між..ярусний

подвір..я, об..єднання, в..юн, пів..Європи

Помилку в написанні слова іншомовного походження допущено в рядку

Діккенс, манна, комісія

Канни, колектив, брутто

Брюссель, буддист, хоббі

Міссурі, іммігрант, тонна

Спрощення в групах приголосних треба позначати на письмі в усіх словах рядка

сер..цевий, проїз..ний, аген..ський

артис..ці, захис..ний, безчес..ний

пес..ливий, пристрас..ний, буревіс..ник

тиж..невий, шіс..надцять, швидкіс..ний

радіс..ний, перехрес..ний, заздріс..ний

Прочитайте діалог(цифри позначають номери реплік). – (1) Вітаю, Миколо! Сто років тебе не бачив. Як справи, молодий чоловіче? – (2) Доброго ранку, Валеріє Семеновичу, дякую, нівроку, а Ви як почуваєтеся? – (3) Непогано, друже, непогано, братику, ось тільки спину щось знову прихопило! – (4) Поберегли б Ви себе, пане професоре, ще стільки справ попереду, не хворійте! – (5) Гаразд. А тобі, добродію Гринчишин, зичу успішного захисту дипломної! НЕПРАВИЛЬНО утворено форму кличного відмінка в репліці

Помилку у творенні ступеня порівняння прикметника допущено в реченні

Нарешті настали найзаповітніші для кожного випускника дні, сповнені найприємніших вражень.

До свята діти вирішили купити квіти: для мами взяли троянди, найніжніші з-поміж усіх, які були, а для бабусі вибрали найяскравіші хризантеми.

Студенти знають психологічну драму «Блакитна троянда» Лесі Українки як найекстраординарніший і найпрекрасніший твір поетеси.

Що більш відповідальна людина, то більш складне її життя, адже вона все хоче зробити бездоганно й для цього докладає неабияких зусиль.

Найважливіші відкриття людства, як не дивно, є найменш очікуваними: хто б міг собі уявити, що грибок стане джерелом пеніциліну.

У формі наказового способу наведено всі дієслова, ОКРІМ

Відокремленим означенням можна замінити підрядну частину в реченні

До кімнати весело вбігли близнюки, які міцно трималися за руки.

Угорі тужливо озвалися журавлі, які вже взяли літо на свої крила.

До годівниці прибігала сарна, яка потоваришувала з нашим козеням.

Мою увагу привернули комахи, що яскраво світилися серед трав.

Надвечір ожили яскраві квіти, що прив’яли за день на сонці.

Прочитайте речення. Лишечастинастудентів ...опануватиправилавимови ...,хочОксанаСеменівна,якдосвідченийвикладач, ...ційтемічималочасу. Граматично правильним є варіант послідовного заповнення пропусків

змогли, важкими французькими звуками, приділила

змогла, важкими французькими звуками, приділив

змогли, важких французьких звуків, приділив

змогла, важких французьких звуків, приділила

Прочитайте речення (цифра позначає попередній розділовий знак). Аж тут підвівся Орфей і,( 1) ударивши по золотих струнах своєї кіфари,(2) заспівав на весь голос: то була пісня,(3) що їі найдужче любила його мати,(4) прекрасна муза Калліопа,(5) і,(6) може,(7) саме згадка про неї надала Орфеєвому голосу ще більшої сили,(8) щирості,(9) влади. НЕПРАВИЛЬНИМ є обґрунтування пунктуації, запропоноване в рядку

коми 1 і 2 — при відокремленій обставині

кома 3 — між частинами складносурядного речення

коми 4 і 5 – при відокремленій прикладці

коми 6 і 7 — при вставному слові

кома 8 і 9 – при однорідних членах речення

НЕПРАВИЛЬНО утворено відмінкову форму числівника в реченні

Українці дуже талановиті: до дев’яносто відсотків з них музикальні, здатні до музикування.

Понад двісті років тому на території Лівобережної України з’явилося це мальовниче село.

Місяць мчить навколо Землі зі швидкістю три тисячі шістсот вісімдесят один кілометр за годину.

Молоко містить близько ста різних речовин, має високі споживні властивості, зумовлені його хімічним складом.

Деревоподібні кактуси виростають розгалуженими або зімкнутими і в діаметрі сягають двадцяти п’яти сантиметрів.

Прочитайте діалог. – Назаре, обов’язково забери сестру з дитсадка, – попросила мати. – На жаль, не зможу: я пропустив багато репетицій, – відповів син. Точно передає зміст діалогу речення

Назар знову відмовився забирати сестру з дитсадка, хоч мати вчергове просила про це.

Назар поскаржився, мовляв, пропустив багато репетицій через те, що мама постійно доручала йому забирати сестру з дитсадка.

Матері дуже не сподобалося те, що Назар відмовився забрати сестру з дитсадка.

Мати настійливо просила Назара забрати сестру з дитсадка, але він відмовився, бо пропустив багато репетицій.

Мама не вважає репетиції Назара важливою справою, тому просить його все-таки забрати сестру з дитсадка.

Доберіть до кожного фразеологізму синонім

Перша колонка

Друга колонка

виводити на чисту воду

З’ясуйте, яким членом речення є виділене слово.

Як кажуть в народі, життя прожити – не поле перейти.

Перед виходом з дому Орест затримався перевірити квитки на потяг.

Як виховує людину сама можливість зробити добро!

Батьки повинні навчити дитину долати життєві перешкоди.

Відчувати радість за успіхи ближнього – ознака альтруїзму.

З’ясуйте, який вид підрядної частини відповідає кожному фрагменту складного речення.

Назавжди в пам’яті день, коли …

Коли їхали автострадою, …

Із розкладу учні дізналися, коли …

Коли хочеш поваги до себе, …

Установіть відповідність між видом односкладного речення та його прикладом.

Не тікай від мене у світ своїх ілюзій.

У житті таке буває тільки раз

Гаслом завзято нас кличуть уперед.

Войовничих гетьманів стара булава…

Один лиш раз на все життя не вистачає каяття.

З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово). (1)Зазвичай (2)останнє, що я роблю, (3)вимикаючи комп’ютер, видаляю історію пошуків, хай би (4)що шукав.

форма дієслова (дієприслівник)

форма дієслова (дієприкметник)

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання Буккросинг: перетворюємо світ на суцільну бібліотеку Історична довідка (2-10) Якось у Парижі меценат закупив 250 велосипедів і розкидав їх по місту. Кожен охочий міг узяти двоколісний транспортний засіб і доїхати туди, куди потрібно, а потім залишити його там для наступного подорожнього… Згодом схожий рух набув популярності й з іншими речами. У 2001 році в американського інтернет-технолога Рона Хорнбекера з’явилася ідея буккросингу (з англ. bоок – книга, crossing — рух). На одному із сайтів він прочитав про систему циркуляції по всьому світу залишених фотоапаратів і вирішив повторити цей експеримент з іншими речами. Тоді ж поклав 20 книг у холі одного готелю. А за півроку було вже 300 активістів, які «відпускали» своїх друкованих друзів у подорож… (11-15) – Буккросинг – це міжнародний рух за «звільнення» книжок, – розповідає арт-менеджер книгарні «Є» Оксана Васьків. — Суть його полягає в тому, щоб «звільнити» книгу від господаря й пустити її у вільне плавання. В Україні він з’явився 2005 року. Щоб книжка не загубилася, а знайшла свій шлях до читача, було створено буккросингові полиці. (16—21) – Наприклад, у Львові перша така поличка виникла наприкінці літа 2009 року в галереї «Ом». На той час була лише група ентузіастів, яка спробувала залишати книжки на вулицях або в кав’ярнях міста, — говорить активіст львівського буккросингу Тарас Бейзик. – Але в таких випадках через незнання львів’ян часто траплялося, що буккросер відпускав книжку, а той, хто знаходив, просто забирав її собі. Тож ризик, що вона зійде з маршруту, був дуже високий. (22-24) – Спершу на нашій полиці було кілька десятків книг, – пригадує Галина Кулик, одна із засновниць й активісток буккросингу у Львові. – За три місяці їх кількість зросла до двох сотень. (25-27) – Невдовзі після прем’єрної полиці з’явилася ще одна – у книгарні «Є». Уміст її з часу відкриття крамниці суттєво змінився, — наголошує Оксана Васьків. (28-31) – Величезний попит має популярна сучасна література, – долучається до розмови Тарас Бейзик. – Класика й так є в кожного вдома. Найбільш читабельними залишаються наші сучасники: Любко Дереш, Сергій Жадан, Тарас Прохасько… (32-39) – До речі, книжки, учасниці буккросингу, переносять інформацію про враження тих, хто їх читав, – продовжує Оксана Васьків. – Люди залишають на форзацах або на сторінках свої рекомендації й контакти, щоб згодом обмінятися враженнями чи просто знайти нових друзів за інтересами. Зазвичай полиці обладнано спеціальними наліпками, які дають зрозуміти, що цю книгу не продають, а її просто можна взяти почитати. А ще позначками, що прикріплюють на форзац. Це буккросинговий лист, де в спеціальній графі вказують контакти й поради наступному читачеві. (40-47) – Для мене буккросинг – це насамперед геніальна ідея, яка стирає рамки соціально усталених норм на зразок «я – тобі, а ти – мені», – каже Тарас Бейзик. — Це можливість просто віддавати. Показати людям, що буває «просто так», щиро, відкрито, без реклами, без спонсорів… Справжній буккросер, який зумів зрозуміти всю глибину руху, «звільняє» книжки й отримує від цього задо­волення. Дехто думає, що буккросинг — це можливість знайти собі якусь цікаву книжечку задарма. Можливо. Але суть у тому, аби «відпускати» її в мандрівку, перетворюючи світ на відкриту бібліотеку… Коментар (49-57) Галина Бабій, радіожурналіст: Буваючи на відпочинку чи у відрядженнях за кордоном, зауважила, що вільний обмін книжками там дуже поширений. Ідеться не лише про книгарні, а й про готелі, де зупиняється люд з усього світу! На жаль, наші видання мені жодного разу не траплялися… Відтоді завжди беру в подорож кілька книжок і журналів українською мовою, які залишаю почитати всім охочим саме на таких поличках із написом«Bookcrossing». Буккросинг – своєрідний народний рух. Я з тих людей, які не чекають на допомогу ані від міністерств, ані від дипломатів, ані від спонсорів. Якщо багато хто з нас робитиме так само, української книжки у світі побільшає… За Б. Городницькою Найбільшою популярністю на вітчизняних буккросингових полицях користуються книги

сучасної української літератури

класичної української літератури

зарубіжної літератури

літератури іноземними мовами

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання Буккросинг: перетворюємо світ на суцільну бібліотеку Історична довідка (2-10) Якось у Парижі меценат закупив 250 велосипедів і розкидав їх по місту. Кожен охочий міг узяти двоколісний транспортний засіб і доїхати туди, куди потрібно, а потім залишити його там для наступного подорожнього… Згодом схожий рух набув популярності й з іншими речами. У 2001 році в американського інтернет-технолога Рона Хорнбекера з’явилася ідея буккросингу (з англ. bоок – книга, crossing — рух). На одному із сайтів він прочитав про систему циркуляції по всьому світу залишених фотоапаратів і вирішив повторити цей експеримент з іншими речами. Тоді ж поклав 20 книг у холі одного готелю. А за півроку було вже 300 активістів, які «відпускали» своїх друкованих друзів у подорож… (11-15) – Буккросинг – це міжнародний рух за «звільнення» книжок, – розповідає арт-менеджер книгарні «Є» Оксана Васьків. — Суть його полягає в тому, щоб «звільнити» книгу від господаря й пустити її у вільне плавання. В Україні він з’явився 2005 року. Щоб книжка не загубилася, а знайшла свій шлях до читача, було створено буккросингові полиці. (16—21) – Наприклад, у Львові перша така поличка виникла наприкінці літа 2009 року в галереї «Ом». На той час була лише група ентузіастів, яка спробувала залишати книжки на вулицях або в кав’ярнях міста, — говорить активіст львівського буккросингу Тарас Бейзик. – Але в таких випадках через незнання львів’ян часто траплялося, що буккросер відпускав книжку, а той, хто знаходив, просто забирав її собі. Тож ризик, що вона зійде з маршруту, був дуже високий. (22-24) – Спершу на нашій полиці було кілька десятків книг, – пригадує Галина Кулик, одна із засновниць й активісток буккросингу у Львові. – За три місяці їх кількість зросла до двох сотень. (25-27) – Невдовзі після прем’єрної полиці з’явилася ще одна – у книгарні «Є». Уміст її з часу відкриття крамниці суттєво змінився, — наголошує Оксана Васьків. (28-31) – Величезний попит має популярна сучасна література, – долучається до розмови Тарас Бейзик. – Класика й так є в кожного вдома. Найбільш читабельними залишаються наші сучасники: Любко Дереш, Сергій Жадан, Тарас Прохасько… (32-39) – До речі, книжки, учасниці буккросингу, переносять інформацію про враження тих, хто їх читав, – продовжує Оксана Васьків. – Люди залишають на форзацах або на сторінках свої рекомендації й контакти, щоб згодом обмінятися враженнями чи просто знайти нових друзів за інтересами. Зазвичай полиці обладнано спеціальними наліпками, які дають зрозуміти, що цю книгу не продають, а її просто можна взяти почитати. А ще позначками, що прикріплюють на форзац. Це буккросинговий лист, де в спеціальній графі вказують контакти й поради наступному читачеві. (40-47) – Для мене буккросинг – це насамперед геніальна ідея, яка стирає рамки соціально усталених норм на зразок «я – тобі, а ти – мені», – каже Тарас Бейзик. — Це можливість просто віддавати. Показати людям, що буває «просто так», щиро, відкрито, без реклами, без спонсорів… Справжній буккросер, який зумів зрозуміти всю глибину руху, «звільняє» книжки й отримує від цього задо­волення. Дехто думає, що буккросинг — це можливість знайти собі якусь цікаву книжечку задарма. Можливо. Але суть у тому, аби «відпускати» її в мандрівку, перетворюючи світ на відкриту бібліотеку… Коментар (49-57) Галина Бабій, радіожурналіст: Буваючи на відпочинку чи у відрядженнях за кордоном, зауважила, що вільний обмін книжками там дуже поширений. Ідеться не лише про книгарні, а й про готелі, де зупиняється люд з усього світу! На жаль, наші видання мені жодного разу не траплялися… Відтоді завжди беру в подорож кілька книжок і журналів українською мовою, які залишаю почитати всім охочим саме на таких поличках із написом«Bookcrossing». Буккросинг – своєрідний народний рух. Я з тих людей, які не чекають на допомогу ані від міністерств, ані від дипломатів, ані від спонсорів. Якщо багато хто з нас робитиме так само, української книжки у світі побільшає… За Б. Городницькою У тексті згадано всі аспекти буккросингу, ОКРІМ

української книги у світі стане більше

можна отримати задоволення, коли віддаєш

зникне потреба в приватних бібліотеках

завжди можна знайти друзів за інтересами

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання Буккросинг: перетворюємо світ на суцільну бібліотеку Історична довідка (2-10) Якось у Парижі меценат закупив 250 велосипедів і розкидав їх по місту. Кожен охочий міг узяти двоколісний транспортний засіб і доїхати туди, куди потрібно, а потім залишити його там для наступного подорожнього… Згодом схожий рух набув популярності й з іншими речами. У 2001 році в американського інтернет-технолога Рона Хорнбекера з’явилася ідея буккросингу (з англ. bоок – книга, crossing — рух). На одному із сайтів він прочитав про систему циркуляції по всьому світу залишених фотоапаратів і вирішив повторити цей експеримент з іншими речами. Тоді ж поклав 20 книг у холі одного готелю. А за півроку було вже 300 активістів, які «відпускали» своїх друкованих друзів у подорож… (11-15) – Буккросинг – це міжнародний рух за «звільнення» книжок, – розповідає арт-менеджер книгарні «Є» Оксана Васьків. — Суть його полягає в тому, щоб «звільнити» книгу від господаря й пустити її у вільне плавання. В Україні він з’явився 2005 року. Щоб книжка не загубилася, а знайшла свій шлях до читача, було створено буккросингові полиці. (16—21) – Наприклад, у Львові перша така поличка виникла наприкінці літа 2009 року в галереї «Ом». На той час була лише група ентузіастів, яка спробувала залишати книжки на вулицях або в кав’ярнях міста, — говорить активіст львівського буккросингу Тарас Бейзик. – Але в таких випадках через незнання львів’ян часто траплялося, що буккросер відпускав книжку, а той, хто знаходив, просто забирав її собі. Тож ризик, що вона зійде з маршруту, був дуже високий. (22-24) – Спершу на нашій полиці було кілька десятків книг, – пригадує Галина Кулик, одна із засновниць й активісток буккросингу у Львові. – За три місяці їх кількість зросла до двох сотень. (25-27) – Невдовзі після прем’єрної полиці з’явилася ще одна – у книгарні «Є». Уміст її з часу відкриття крамниці суттєво змінився, — наголошує Оксана Васьків. (28-31) – Величезний попит має популярна сучасна література, – долучається до розмови Тарас Бейзик. – Класика й так є в кожного вдома. Найбільш читабельними залишаються наші сучасники: Любко Дереш, Сергій Жадан, Тарас Прохасько… (32-39) – До речі, книжки, учасниці буккросингу, переносять інформацію про враження тих, хто їх читав, – продовжує Оксана Васьків. – Люди залишають на форзацах або на сторінках свої рекомендації й контакти, щоб згодом обмінятися враженнями чи просто знайти нових друзів за інтересами. Зазвичай полиці обладнано спеціальними наліпками, які дають зрозуміти, що цю книгу не продають, а її просто можна взяти почитати. А ще позначками, що прикріплюють на форзац. Це буккросинговий лист, де в спеціальній графі вказують контакти й поради наступному читачеві. (40-47) – Для мене буккросинг – це насамперед геніальна ідея, яка стирає рамки соціально усталених норм на зразок «я – тобі, а ти – мені», – каже Тарас Бейзик. — Це можливість просто віддавати. Показати людям, що буває «просто так», щиро, відкрито, без реклами, без спонсорів… Справжній буккросер, який зумів зрозуміти всю глибину руху, «звільняє» книжки й отримує від цього задо­волення. Дехто думає, що буккросинг — це можливість знайти собі якусь цікаву книжечку задарма. Можливо. Але суть у тому, аби «відпускати» її в мандрівку, перетворюючи світ на відкриту бібліотеку… Коментар (49-57) Галина Бабій, радіожурналіст: Буваючи на відпочинку чи у відрядженнях за кордоном, зауважила, що вільний обмін книжками там дуже поширений. Ідеться не лише про книгарні, а й про готелі, де зупиняється люд з усього світу! На жаль, наші видання мені жодного разу не траплялися… Відтоді завжди беру в подорож кілька книжок і журналів українською мовою, які залишаю почитати всім охочим саме на таких поличках із написом«Bookcrossing». Буккросинг – своєрідний народний рух. Я з тих людей, які не чекають на допомогу ані від міністерств, ані від дипломатів, ані від спонсорів. Якщо багато хто з нас робитиме так само, української книжки у світі побільшає… За Б. Городницькою Автор долучає до тексту коментар Галини Бабій, щоб показати, що

українці – активні учасники буккросингу за кордоном

кожен може долучитися до поширення вітчизняної книги

в Україні буккросинг ще зовсім не розвинений

влада не зацікавлена в розвитку буккросингу

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання Буккросинг: перетворюємо світ на суцільну бібліотеку Історична довідка (2-10) Якось у Парижі меценат закупив 250 велосипедів і розкидав їх по місту. Кожен охочий міг узяти двоколісний транспортний засіб і доїхати туди, куди потрібно, а потім залишити його там для наступного подорожнього… Згодом схожий рух набув популярності й з іншими речами. У 2001 році в американського інтернет-технолога Рона Хорнбекера з’явилася ідея буккросингу (з англ. bоок – книга, crossing — рух). На одному із сайтів він прочитав про систему циркуляції по всьому світу залишених фотоапаратів і вирішив повторити цей експеримент з іншими речами. Тоді ж поклав 20 книг у холі одного готелю. А за півроку було вже 300 активістів, які «відпускали» своїх друкованих друзів у подорож… (11-15) – Буккросинг – це міжнародний рух за «звільнення» книжок, – розповідає арт-менеджер книгарні «Є» Оксана Васьків. — Суть його полягає в тому, щоб «звільнити» книгу від господаря й пустити її у вільне плавання. В Україні він з’явився 2005 року. Щоб книжка не загубилася, а знайшла свій шлях до читача, було створено буккросингові полиці. (16—21) – Наприклад, у Львові перша така поличка виникла наприкінці літа 2009 року в галереї «Ом». На той час була лише група ентузіастів, яка спробувала залишати книжки на вулицях або в кав’ярнях міста, — говорить активіст львівського буккросингу Тарас Бейзик. – Але в таких випадках через незнання львів’ян часто траплялося, що буккросер відпускав книжку, а той, хто знаходив, просто забирав її собі. Тож ризик, що вона зійде з маршруту, був дуже високий. (22-24) – Спершу на нашій полиці було кілька десятків книг, – пригадує Галина Кулик, одна із засновниць й активісток буккросингу у Львові. – За три місяці їх кількість зросла до двох сотень. (25-27) – Невдовзі після прем’єрної полиці з’явилася ще одна – у книгарні «Є». Уміст її з часу відкриття крамниці суттєво змінився, — наголошує Оксана Васьків. (28-31) – Величезний попит має популярна сучасна література, – долучається до розмови Тарас Бейзик. – Класика й так є в кожного вдома. Найбільш читабельними залишаються наші сучасники: Любко Дереш, Сергій Жадан, Тарас Прохасько… (32-39) – До речі, книжки, учасниці буккросингу, переносять інформацію про враження тих, хто їх читав, – продовжує Оксана Васьків. – Люди залишають на форзацах або на сторінках свої рекомендації й контакти, щоб згодом обмінятися враженнями чи просто знайти нових друзів за інтересами. Зазвичай полиці обладнано спеціальними наліпками, які дають зрозуміти, що цю книгу не продають, а її просто можна взяти почитати. А ще позначками, що прикріплюють на форзац. Це буккросинговий лист, де в спеціальній графі вказують контакти й поради наступному читачеві. (40-47) – Для мене буккросинг – це насамперед геніальна ідея, яка стирає рамки соціально усталених норм на зразок «я – тобі, а ти – мені», – каже Тарас Бейзик. — Це можливість просто віддавати. Показати людям, що буває «просто так», щиро, відкрито, без реклами, без спонсорів… Справжній буккросер, який зумів зрозуміти всю глибину руху, «звільняє» книжки й отримує від цього задо­волення. Дехто думає, що буккросинг — це можливість знайти собі якусь цікаву книжечку задарма. Можливо. Але суть у тому, аби «відпускати» її в мандрівку, перетворюючи світ на відкриту бібліотеку… Коментар (49-57) Галина Бабій, радіожурналіст: Буваючи на відпочинку чи у відрядженнях за кордоном, зауважила, що вільний обмін книжками там дуже поширений. Ідеться не лише про книгарні, а й про готелі, де зупиняється люд з усього світу! На жаль, наші видання мені жодного разу не траплялися… Відтоді завжди беру в подорож кілька книжок і журналів українською мовою, які залишаю почитати всім охочим саме на таких поличках із написом«Bookcrossing». Буккросинг – своєрідний народний рух. Я з тих людей, які не чекають на допомогу ані від міністерств, ані від дипломатів, ані від спонсорів. Якщо багато хто з нас робитиме так само, української книжки у світі побільшає… За Б. Городницькою У варіантах відповідей наведено коментарі ентузіаста буккросингу з Нікополя, який пише під ніком Rayan Riener​. Прочитайте їх. У тексті є підтвердження всіх наведених нижче думок, ОКРІМ

Розуміння принципів буккросингу його учасниками – головний чинник, який упливає на успіх або занепад руху. Адже буккросинг – це обіг книг у суспільстві. Він існує за принципом соціальної мережі, а тому «друкованих друзів» потрібно відпускати постійно й спонукати до цього інших.

Головна проблема буккросингу в Україні — це самі так звані буккросери (більшість із яких не є такими), адже вони не дотримуються правил цього руху, унаслідок чого не відбувається його якісного розвитку.

3 українським буккросингом співпрацює багато магазинів, кафе, клубів, бібліотек. Вони відкривають «безпечні полиці», або «зони буккросингу», тобто місця, де книги перебувають у відносній безпеці й не потраплять до рук двірника, поліції чи недобросовісних «любителів».

Просто обмін книгами з рук у руки або в якихось місцях без реєстрації на спеціальному сайті не вважають буккросингом, оскільки втрачається ланка зв’язку, через що відпущена книга вирушає у свою першу й останню подорож.

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання Буккросинг: перетворюємо світ на суцільну бібліотеку Історична довідка (2-10) Якось у Парижі меценат закупив 250 велосипедів і розкидав їх по місту. Кожен охочий міг узяти двоколісний транспортний засіб і доїхати туди, куди потрібно, а потім залишити його там для наступного подорожнього… Згодом схожий рух набув популярності й з іншими речами. У 2001 році в американського інтернет-технолога Рона Хорнбекера з’явилася ідея буккросингу (з англ. bоок – книга, crossing — рух). На одному із сайтів він прочитав про систему циркуляції по всьому світу залишених фотоапаратів і вирішив повторити цей експеримент з іншими речами. Тоді ж поклав 20 книг у холі одного готелю. А за півроку було вже 300 активістів, які «відпускали» своїх друкованих друзів у подорож… (11-15) – Буккросинг – це міжнародний рух за «звільнення» книжок, – розповідає арт-менеджер книгарні «Є» Оксана Васьків. — Суть його полягає в тому, щоб «звільнити» книгу від господаря й пустити її у вільне плавання. В Україні він з’явився 2005 року. Щоб книжка не загубилася, а знайшла свій шлях до читача, було створено буккросингові полиці. (16—21) – Наприклад, у Львові перша така поличка виникла наприкінці літа 2009 року в галереї «Ом». На той час була лише група ентузіастів, яка спробувала залишати книжки на вулицях або в кав’ярнях міста, — говорить активіст львівського буккросингу Тарас Бейзик. – Але в таких випадках через незнання львів’ян часто траплялося, що буккросер відпускав книжку, а той, хто знаходив, просто забирав її собі. Тож ризик, що вона зійде з маршруту, був дуже високий. (22-24) – Спершу на нашій полиці було кілька десятків книг, – пригадує Галина Кулик, одна із засновниць й активісток буккросингу у Львові. – За три місяці їх кількість зросла до двох сотень. (25-27) – Невдовзі після прем’єрної полиці з’явилася ще одна – у книгарні «Є». Уміст її з часу відкриття крамниці суттєво змінився, — наголошує Оксана Васьків. (28-31) – Величезний попит має популярна сучасна література, – долучається до розмови Тарас Бейзик. – Класика й так є в кожного вдома. Найбільш читабельними залишаються наші сучасники: Любко Дереш, Сергій Жадан, Тарас Прохасько… (32-39) – До речі, книжки, учасниці буккросингу, переносять інформацію про враження тих, хто їх читав, – продовжує Оксана Васьків. – Люди залишають на форзацах або на сторінках свої рекомендації й контакти, щоб згодом обмінятися враженнями чи просто знайти нових друзів за інтересами. Зазвичай полиці обладнано спеціальними наліпками, які дають зрозуміти, що цю книгу не продають, а її просто можна взяти почитати. А ще позначками, що прикріплюють на форзац. Це буккросинговий лист, де в спеціальній графі вказують контакти й поради наступному читачеві. (40-47) – Для мене буккросинг – це насамперед геніальна ідея, яка стирає рамки соціально усталених норм на зразок «я – тобі, а ти – мені», – каже Тарас Бейзик. — Це можливість просто віддавати. Показати людям, що буває «просто так», щиро, відкрито, без реклами, без спонсорів… Справжній буккросер, який зумів зрозуміти всю глибину руху, «звільняє» книжки й отримує від цього задо­волення. Дехто думає, що буккросинг — це можливість знайти собі якусь цікаву книжечку задарма. Можливо. Але суть у тому, аби «відпускати» її в мандрівку, перетворюючи світ на відкриту бібліотеку… Коментар (49-57) Галина Бабій, радіожурналіст: Буваючи на відпочинку чи у відрядженнях за кордоном, зауважила, що вільний обмін книжками там дуже поширений. Ідеться не лише про книгарні, а й про готелі, де зупиняється люд з усього світу! На жаль, наші видання мені жодного разу не траплялися… Відтоді завжди беру в подорож кілька книжок і журналів українською мовою, які залишаю почитати всім охочим саме на таких поличках із написом«Bookcrossing». Буккросинг – своєрідний народний рух. Я з тих людей, які не чекають на допомогу ані від міністерств, ані від дипломатів, ані від спонсорів. Якщо багато хто з нас робитиме так само, української книжки у світі побільшає… За Б. Городницькою Основну думку тексту відображає твердження

Поширення простих, але геніальних ідей у світі — справа волонтерів.

«Відпускання книг» – геніальна ідея, яка рухає книгу світом.

Рух за «звільнення» книжок аналогічний циркуляції фотоапаратів у світі.

Львів – єдине місто в Україні, що підхопило популярну світову тенденцію.

Рядки В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила… Нема того козаченька, Що я полюбила… є в

календарно-обрядовій пісні

суспільно-побутовій пісні

родинно-побутовій пісні

В уривку «Та коли він повертався назад, він роздумував [і] сказав дружині своїй: “Ідіте ви з даниною додому, а я вернусь і походжу іще”. І відпустив він дружину свою додому, а з невеликою дружиною вернувся, жадаючи більше майна…» сказано про

Кия (уривок про заснування Києва, «Повість минулих літ»)

Ігоря (уривок про помсту княгині Ольги, «Повість минулих літ»)

Ігоря («Слово про похід Ігорів »)

Мала (уривок про помсту княгині Ольги, «Повість минулих літ»)

Всеволода («Слово про похід Ігорів»)

Рядки Вергілій, бач, не нам був рівня, А видно, що начухав тім’я, Поки дрібненько описав є в

бурлескно-травестійній поемі

Уривок «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька… голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком…» узято з твору

Розділи «Свято в Чигирині», «Червоний бенкет», «Лебедин» є у творі, де діють герої

Ярема Галайда, Іван Гонта

Яким Сомко, Леся Черевань

Мотря Жуківна, Чіпка Вареник

Підзаголовок «Хроніка 1663 року» має твір

Михайла Коцюбинського

«Часто трапляються сім’ї, в котрих буває така колотнеча та завсідня лайка та сварка, що життя в хаті стає якимсь пеклом», –сказано про твір, у якому є такий епізод

чоловік бере уроки «правильних проізношеній»

батько віддає сина в москалі

діти з"їжджаються на 55-річчя матері

громада у волості обирає односельця за десяцького

героїня не визнає своїх онуків-близнят

Образ селянина, який у пошуках правди став злочинцем, змальовано у творі

«Тіні забутих предків»

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Згідно з рішенням Українського центру оцінювання, будь-яка відповідь на це завдання вважається правильною та за виконання завдання нараховується 1 бал. Кульмінацією п’єси «Мартин Боруля» є уривок

«Це так! Наречена з приплодом!.. Благодарю!.. Я ще тілько сватаю дівку, а вони, бачу, вже й дитину хрестить будуть. Ні, шукайте собі дурнішого…»

«Знову получили бумагу, що в дворянстві одказано, і зовсім уже занедужали, з сили вибились, нічого не їдять… все зітхають та читають ту проклятущу бумагу…»

«Та жених такий, що хоч би яка панночка, то з охотою пішла б за нього, – от приїде, то побачиш!.. А про Миколу і не думай! Та я скоріше тебе з дому вижену, ніж віддам за мужика!..»

«Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала…»

«Ти осліп од дворянства! І поки ту правду знайдеш, то все хазяйство прохвиськаєш і все-таки нічого не доб’єшся, і Красовський тебе випре звідціля!..»

Казку про те, як дерева обирали собі короля, розповідає

Ну, як-таки щоб воля – та пропала? Се так колись і вітер пропаде! — дивується персонаж «Лісової пісні»

На репродукції зображено урочище, згадане у творі

/assets/tests/images/zno-ukr-mova-ta-lit-2017/45.jpg

Слова«А той Грицько Нечоса характерник був, як і всі запорожці, пройшов крізь військо і турбаїв вивів, і повів на дві сторони: до Дністра й до Перекопу, і ми з роду турбаїв, не були кріпаками зроду-віку, і Данилко хай не буде»належать героєві твору

Образ юного Тичини, який«животворив душею давній міт / І “Плуга” вів у сонячні комуни»,є у творі

«Страшні слова, коли вони мовчать»

«Як добре те, що смерті не боюсь я»

«О слово рідне! Орле скутий!..»

Темою твору «Україна в огні» є

життя української родини в добу Руїни

боротьба повстанців проти царських військ

спогади автора про Першу світову війну

визволення Києва від фашистських загарбників

трагічні події Другої світової війни

В уривку«За царського режиму, як свідчать дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до чотирьохсот кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави»основним художнім засобом є

«Філософський роздум-декларація, у якому антигуманний світ виявився безсилим перед духом та етикою в’язня совісті», –сказано про твір

«Ти знаєш, що ти — людина?»

Ну, є ж про зраду там які статті? Не всяка ж кара має буть незбожна. Що ж це виходить? Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!– запитує герой твору

Лозов’ягін – справжнє прізвище автора

пригодницького роману

Рядки Юрія Іздрика ніч така місячна зоряна ясная видно хоч голки збирай зоряні війни здаються невчасними вчасним здається рай ілюструють пародійну гру з чужими текстами, характерну для

Укажіть твори одного жанру.

«Молюсь і вірю. Вітер грає…»

Поєднайте епізод твору з його назвою.

герой розповідає про відвідання театру в Харкові

конфедерати вбивають титаря, забирають його дочку

героїня знайомиться з Василем на весіллі подружки

батько виряджає сина в місто на службу до земського суду

«Хіба ревуть воли, як ясла повні»

Співвіднесіть жанр твору та уривок із нього.

соціально- побутова драма

соціально-психологічний роман

соціально- побутова повість

«Карпо й Лаврін купили й собі по коняці. А так як на одному коні далеко не заїдеш і багато не завезеш, то вони спрягались кіньми під одну хуру й ділились заробітками пополовині…»

ЗНО онлайн 2017 року з української мови та літератури – 1 сесія

Поради для успішного проходження