Аналіз вірша «Сеньйорито акаціє, добрий вечір» Вінграновського. Художні особливості, образ природи та символіка
26 травня 2025 р.Аналіз вірша «Сеньйорито акаціє, добрий вечір» Миколи Вінграновського - глибоке дослідження інтимної лірики, що розкриває тему невмирущого кохання та його відлуння в душі поета навіть після багатьох років.
Загальна характеристика твору
Іван Дзюба характеризував поезію Вінграновського як стихію без навмисної спрямованості, з постійним переливанням настроїв та станів, натхненною грою уяви. Вірш належить до інтимної лірики та написаний у жанрі ліричного вірша.
Тема та ідея
Тема твору - розкриття почуттів, які спалахнули на схилі літ. Ідея полягає у показі невмирущості любові, вічності кохання та важливості навіть спогадів про нього. Провідний мотив - спогади ліричного героя про минулі дні та пробудження приспаних почуттів від нещасливого кохання через осінню красу акації.
Композиція та образи
У вірші розгортається алегорична картина зустрічі з давно забутим коханням. Автор використовує прийом діалогу з акацією та емоційно наснажені речення. Головний образ - ліричний герой, витончений поет, який вбачає поезію у самому житті. Акація виступає живою істотою, що нагадує про давні події та почуття.
Художні особливості
Вірш написаний чотиристопним ямбом із пірихієм, має перехресне римування. Багатий на художні засоби:
- епітети: «колюче щастя», «година суха й волога», «осінній я»
- метафори: «осінь зійшла по плечі», «відболіло... прогоріло... ступлювало і душу, й тіло»
- звертання: «сеньйорито акаціє», «пожежо моя»
- риторичні питання: «Хто воно за таке — любов?»
- оксиморон: «колюче щастя»
Мовні особливості
У вірші присутній виразний звукопис - алітерація шиплячих і свистячих звуків створює образ шурхоту осіннього листя. Використана тавтологія «забув, що забув був вас» створює цікавий часовий ефект. Особливістю є використання займенника «Хто» замість традиційного «Що» у питанні про любов, що персоніфікує почуття.
Поезія «Сеньйорито акаціє, добрий вечір» - це майстерне змалювання незвичної зустрічі із забутим коханням. Через образ осінньої акації поет розкриває тему невмирущості справжніх почуттів, які можуть прокинутися навіть після довгих років забуття.