"Три зозулі з поклоном" цитатна характеристика. Марфа, Михайло, Софія
26 травня 2025 р.У новелі Григорія Тютюнника "Три зозулі з поклоном" кожен персонаж розкривається через влучні цитати, які передають їхні характеристики, емоції та внутрішній світ. Розглянемо найважливіші цитати для характеристики головних героїв твору.
Цитатна характеристика Марфи
Марфа постає перед читачем як глибоко закохана, чутлива та віддана жінка. Її образ розкривається через такі цитати:
• «Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку — тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиваній сорочині й рясній спідничці над босими ногами, — і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».
• «Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка — ще синіші...»
• «Вона хапає з Левкових пучок листа — сльози рясно котяться їй по щоках, — пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу...»
• «Марфа... не скоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче: "Ну от бачите, нічого я йому і не зробила..."»
• «А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов'язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить — не висушить сльози у її очах.»
Цитатна характеристика Михайла
Михайло змальований як благородний, красивий та глибоко моральний чоловік. Його характер розкривається через такі цитати:
• «Тато ж... він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцять годочків... Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було, — просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось.»
• «А востаннє, як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману».
• «...співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде... Ото гляне, було, як чоловік над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах – наче дві свічечки голубі.»
• «Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна».
Цитатна характеристика Софії
Софія постає як мудра, розуміюча та сильна жінка. Її характер розкривається через такі цитати:
• «Очі мамині сухі, голос не здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять – вони закам'яніли».
• «Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тікала. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.»
• «У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.»
Ці слова Софії показують її мудрість, здатність розуміти та прощати, а також глибину її власних переживань.