о наші юні матюкливі весни де був шансон неначе колискова ви знов до мене спомин той принесли де ми щасливі і у дим готовіде ми малі у вчителі васали де звабно бубнявіють форми в каті тремтливими руками ми писали брудні слова на палітурках хрестоматійми не хотіли до америк францій де в самокрутках конопляне зілля дивилися на небо очі вранці опісля першого судомного похмілляде в нас не було сорому й сумління де в підворітнях з цигарками вишкіл у скроні стукає фатальне розуміння ми це не ми ми совкова відрижка - Андрій Любка