Григір Михайлович Тютюнник (5 грудня 1931, Шилівка, Полтавська область — 6 березня 1980) — український письменник-прозаїк. Народився в селянській родині в радянські часи, втратив батька з політичних причин, виховувався дядьком та тьотею. По закінченню ремісничого училища працював на заводі, слюсарював, працював у колгоспі та на відбудові шахт. Починаючи з російською мови, згодом перейшов на українську. Його твори отримали велику популярність та визнання, особливо після видання збірки 'Зав’язь'. Вплив на нього справив його брат письменник, а також власні життєві долі. Самогубство Григорія Тютюнника стало великою трагедією для української літератури. Пісмертно його творчість була відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

Тяжкі умови дитинства, втрата батька та інші негаразди засвідчили світогляд Григора Тютюнника та стали важливими сюжетами й темами його творів. Він працював у різних сферах та перейшов на редакційно-видавничу роботу, але насамперед віддавав себе літературній творчості, роблячи значний вклад у українську літературу. Вплинув на багатьох своїх читачів своїми оповіданнями та новелами. Він написав численні твори, які дотепно відображають різні аспекти людського життя та суспільства.

Григір Тютюнник був талановитим письменником, який залишив непереможного слід у українській літературі та культурі. Його роботи залишаються актуальними й популярними й до сьогоднішнього дня, надихаючи та захоплюючи нове покоління читачів.