У полоні білому, в Одесі,
я згадав: у гуркоті навал
по мосту йшов хлопчик літ на десять
і свистів “Інтернаціонал”.

Вдалині хиталися дерева
і синів задумано прибій…
Раптом крик повітря полудневе
пронизав наказом гострим: “Стій!”

Грубий крик і клацання затвора,
і лякливе лопотіння ніг…
Але куля зла і гострозора
перетнула хлопчикові біг…

Перетнула, кинула на камінь,
на гарячий на південний брук…
Кров забила чорними струмками
й розпливлась біля обличчя й рук…

І коли вечірня позолота
залила загравами квартал,
посинів навік маленький ротик,
що свистів “Інтернаціонал”…