Аналіз вірша "Ніч.., а човен — як срібний птах!.." Євгена Плужника
24 травня 2025 р.Вірш «Ніч.., а човен — як срібний птах!..» Євгена Плужника — це яскравий зразок неоромантичної поезії української літератури початку XX століття. Ця мариністично-символічна поетична мініатюра увійшла до збірки «Рівновага» і відображає характерне для Плужника поєднання інтимних переживань із космічними образами.
Паспорт твору
Автор: Євген Плужник
Жанр: класична любовна елегія
Збірка: «Рівновага»
Тема: човен як символ піднесеної душі ліричного героя, його романтичної мрійливості і закоханості в навколишній світ
Ідея: показ глибини і незбагненності світу
Композиція: складається з 2 строф
Художні особливості
Вірш є мариністично-символічною поетичною мініатюрою, сповненою неоромантичного світовідчування. Поет майстерно поєднує морські краєвиди з внутрішніми переживаннями ліричного героя.
Твір нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризуючи макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя.
Морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла: «Злітай, душе! І, мов нове світило, осяй глибини й простори ці!»
Художні засоби
Звертання:
«Не спіши, не лети по сяйних світах, мій малий ненадійний човне!»
Апогея:
«І над нами, й під нами горять світи. І внизу, і в горі глибини»
Епітети:
срібний птах, ненадійний човне, сяйні світи
Порівняння:
човен — як срібний птах
Символіка образів
Човен — центральний символ вірша, що уособлює душу ліричного героя, його прагнення до пізнання світу і духовного злету.
Срібний птах — метафора легкості, піднесеності, устремління до височин духу.
Ніч — символ таємничості, незбагненності буття, космічної безмежності.
Світи — образ космічної всеохопності, безкінечності пізнання.
Ідейно-тематичний зміст
Вірш розкриває тему духовного пошуку людини, її прагнення до пізнання безмежності світу. Ліричний герой відчуває себе частиною космосу, його душа прямує до вершин духовного осяяння.
Плужник показує дуалістичність людського буття: з одного боку, людина — «малий ненадійний човен», з іншого — вона здатна злітати до космічних висот.
Поет передає відчуття єдності з природою, космосом, вічністю, що є характерною рисою неоромантичного світобачення.