Юрій Андрухович - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису 'Перевал' (1991 – 1995).

Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне і прозове. Поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х рр., і завершився виходом у світ збірки 'Небо і площі' (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року Юрій разом із В.Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу 'Бу-Ба-Бу' (скорочення від 'бурлеск – балаган – буфонада'), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося – від чогось на кшталт 'внутрішнього таємного ордена' до 'прикладної квазіфілософії життя'. Проте друга поетична збірка ('Середмістя', 1989) носить швидше не 'бубабістський', а 'елегійно-класицистичний' характер.

Поетичне річище Юрія вичерпується десь наприкінці 1990 р. і завершується друкованими поза збірками циклами 'Листи в Україну' ('Четвер', №4) та 'Індія' ('Сучасність', 1994, №5). Домінантою поетичної картини Юрія в усі періоди його творчості видається напружене шукання 'духовної вертикалі буття', суттєво занижене тенденцією до примирення 'вертикального з горизонтальним'. Звідси – стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна 'ліричного героя' щоразу новою 'маскою'.

З прозових творів Юрія найперше був опублікований цикл оповідань 'Зліва, де серце' ('Прапор', 1989) – майже фактографія служби автора у війську, своєрідна 'захалявна книжечка', що поставала під час чергувань у вартівні. 1991 р. з'являється друком параісторичне оповідання 'Самійло з Немирова, прекрасний розбишака' ('Перевал', №1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Юрія риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного і надзвичайного.

Романи 'Рекреації' (1992, перевидання – 1997 і 1998), 'Московіада' (1993, перевидання – 1997 і 2000) та 'Перверзія' (1996, пеервидання – 1997, 1999, 2000, 2002) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень 'фізики в метафізику' і навпаки. Усі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, 'чорний реалізм', трилер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у 'Рекреаціях', один день у 'Московіаді', п'ять днів і ночей у 'Перверзії'.

Есеїстика Юрія виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню 'книгу спостережень' над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Перший варіант такої книги – 'Дезорієнтація на місцевості' (1999).

Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу 'Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу' (польське видання – 2000, українське – 2001, німецьке – 2003 р.) – текст, написаний до цієї книжки Юрія носить назву 'Центрально-східна ревізія' і являє собою спробу гранично відвертого осмислення свого власного 'часу і місця'.

Твори Юрія перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США (окремими книжками), Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусії, Литві, Словаччині (окремими публікаціями).

Серед ряду літературних нагород – Премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбурґ, Німеччина) за 2000 р.