Іван Петрович Котляревський, український письменник, народився 9 вересня 1769 року в родині дрібного дворянина у Полтаві. Полтава у 18 столітті була містом, де він провів дитячі та шкільні роки. Котляревський вчився у Полтавській духовній семінарії, але не закінчивши повного курсу, вирішив дослужити у полтавських канцеляріях. Його талант як письменника виявився, коли він працював домашнім учителем та служив на військовій службі, де він брав участь у задунайському поході російської армії під час російсько-турецької війни. Котляревський став відомим як автор поеми "Енеїда", перші три частини якої з’явилися двома виданнями, а поема поширювалася в численних рукописних списках.

У 1810 році Котляревський прийняв посаду наглядача в Будинку для виховання бідних дворян, а пізніше був директором Полтавського театру, де писав комедії, в яких він брав участь. Він мав широкі інтереси - він підтримував зв'язки з письменниками, журналістами, науковцями, допомагав вченим-історикам та етнографам. У 1835 році він пішов у відставку через хворобу, а 29 жовтня 1838 року помер у Полтаві, оточений шани та поваги місцевого населення. Його роботу оцінили і згадують до сьогодні українські письменники та критики.

30 серпня 1903 року в Полтаві відкрили пам'ятник Котляревському, який став символом української літератури та культури. Він залишив невимовний внесок у розвиток українського національного письменства і отримав повагу та визнання своїх співвітчизників та нащадків.