Що таке металепсис?
20 квітня 2025 р.Коли автор раптом звертається безпосередньо до читача або персонаж усвідомлює, що він існує в художньому творі — це особливий момент, який руйнує межу між реальністю та вигадкою. Такий прийом має назву металепсис — один із найцікавіших і найскладніших тропів у літературознавстві.
Металепсис виходить за рамки звичайних художніх засобів, створюючи несподівані зв'язки між різними наративними рівнями. Він кидає виклик нашому розумінню художньої умовності та занурює в метафікційні глибини твору.
Давайте розглянемо цей захопливий літературний прийом, його особливості, функції та приклади використання в українській та світовій літературі.
Металепсис виходить за рамки звичайних художніх засобів, створюючи несподівані зв'язки між різними наративними рівнями. Він кидає виклик нашому розумінню художньої умовності та занурює в метафікційні глибини твору.
Давайте розглянемо цей захопливий літературний прийом, його особливості, функції та приклади використання в українській та світовій літературі.
Визначення та сутність металепсису
Металепсис (від грец. μετάληψις — «перенесення, заміна») — це троп і наративний прийом, що передбачає порушення меж між різними наративними рівнями або оповідними світами. Найчастіше це відбувається, коли автор несподівано втручається в оповідь, персонаж звертається до читача або усвідомлює свою фіктивну природу, або коли відбувається інше порушення межі між світом твору та реальністю.
Теоретик літератури Жерар Женетт, який детально вивчав металепсис, визначав його як «навмисне порушення наративного рівня». За його класифікацією, існує авторський металепсис (коли автор втручається в текст) і риторичний металепсис (заміна причини наслідком або навпаки).
Різновиди металепсису
Металепсис має кілька різновидів, кожен з яких створює особливий художній ефект:
1. Авторський металепсис — коли автор безпосередньо звертається до читача або коментує події твору, порушуючи умовність художнього світу. Наприклад, коли оповідач раптом запитує читача: «Чи не здається вам, що наш герой чинить нерозумно?»
2. Риторичний металепсис — троп, при якому відбувається заміна причини наслідком або навпаки. Наприклад, вираз «бліде обличчя смерті» замість «обличчя блідне від смерті».
3. Онтологічний металепсис — найбільш радикальна форма, коли персонажі усвідомлюють свою фіктивну природу або навіть переходять з одного наративного рівня на інший. Як-от, персонаж роману, який «виходить» зі сторінок книги у реальний світ.
4. Дискурсивний металепсис — коли в тексті змішуються різні наративні голоси або дискурси, наприклад, коли в художній текст вплітаються елементи наукового або побутового мовлення.
Функції металепсису в художніх текстах
Металепсис виконує низку важливих функцій у літературному тексті:
1. Метафікційна функція — привертає увагу до конструйованої природи тексту, підкреслює його умовність. Це змушує читача усвідомити, що він має справу з творчим актом.
2. Ігрова функція — створює ефект гри з читачем, порушуючи його очікування та заохочуючи до активного співтворення смислів.
3. Психологічна функція — дозволяє глибше розкрити психологію персонажів через несподівані зіставлення та порушення наративної логіки.
4. Філософська функція — ставить питання про відносини між реальністю та вигадкою, про межі літературного світу та про природу творчості.
Металепсис в українській та світовій літературі
В українській літературі металепсис зустрічається у творчості модерністів та постмодерністів. Юрій Андрухович у романі «Перверзія» використовує складну систему наративних рівнів, де автор втручається в розповідь і коментує події. Оксана Забужко в романі «Музей покинутих секретів» грає з різними часовими пластами та наративними голосами.
У світовій літературі класичними прикладами використання металепсису є «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса, де автор коментує свій власний текст; «Трістрам Шенді» Лоренса Стерна з його постійними зверненнями до читача; «Якщо подорожній одної зимової ночі» Італо Кальвіно, де сам процес читання стає частиною сюжету.
У сучасній літературі металепсис став одним із найпопулярніших прийомів постмодернізму, який підкреслює умовність літературного тексту та розмиває межі між автором, текстом і читачем.
Металепсис у сучасній культурі
Металепсис вийшов за межі літератури і став важливим прийомом у кіно, театрі, відеоіграх та інших медіа. У кінематографі прикладами можуть бути фільми, де персонажі «виходять з екрану» або усвідомлюють, що вони — частина фільму.
У сучасному мистецтві металепсис став інструментом критичного осмислення медіа та віртуальної реальності. Він змушує замислитися про те, наскільки умовні межі між реальним і вигаданим у цифрову епоху.
В українському культурному контексті металепсис часто використовується як спосіб переосмислення національної ідентичності та історичної пам'яті, дозволяючи поєднувати різні часові пласти та наративні перспективи.
На відміну від алегорії, яка працює з усталеними символічними значеннями, металепсис створює багаторівневі, складні смисли, які потребують активної співтворчості читача.
Металепсис як інструмент літературознавчого аналізу
Поняття металепсису стало важливим інструментом літературознавчого аналізу, особливо в нарратології та постструктуралістських дослідженнях. Воно дозволяє аналізувати складні оповідні структури та виявляти прийоми, якими автор керує увагою та сприйняттям читача.
Металепсис демонструє, як текст може відображати сам акт творчості, як він може «коментувати» свою власну структуру та умовність. Це робить його одним із ключових понять метафікції — тексту, який усвідомлює свою текстуальність.
У сучасному літературознавстві металепсис розглядається не лише як художній прийом, але й як спосіб мислення, який дозволяє побачити зв'язки між різними рівнями реальності та уявного, між актом творчості та його результатом.
Вивчення металепсису допомагає глибше зрозуміти, як література відображає складність людського досвіду, поєднуючи різні перспективи, голоси та рівні сприйняття дійсності.