Що таке синекдоха?
20 квітня 2025 р.Чи помічали ви, як часто в повсякденному мовленні ми говоримо «дах над головою» замість «будинок», «руки потрібні» замість «робітники» або «Київ вирішив» замість «українська влада»? Усе це — приклади синекдохи, особливого тропу, який дозволяє через частину представити ціле або навпаки.
Синекдоха надзвичайно поширена як у побутовому мовленні, так і в художній літературі, де вона допомагає створювати яскраві, концентровані образи. Цей троп особливо цінний, коли потрібно виділити найбільш характерну або важливу частину предмета чи явища.
Розгляньмо, як працює цей цікавий троп, його різновиди та особливості використання в українській літературі.
Синекдоха надзвичайно поширена як у побутовому мовленні, так і в художній літературі, де вона допомагає створювати яскраві, концентровані образи. Цей троп особливо цінний, коли потрібно виділити найбільш характерну або важливу частину предмета чи явища.
Розгляньмо, як працює цей цікавий троп, його різновиди та особливості використання в українській літературі.
Визначення та сутність синекдохи
Синекдоха (від грец. συνεκδοχή — «співвіднесення») — це троп, різновид метонімії, що полягає в заміні назви цілого назвою його частини або навпаки, множини одниною або навпаки. Особливість синекдохи полягає в тому, що вона базується на кількісному співвідношенні між тим, що називається, і тим, що мається на увазі.
На відміну від метафори, яка будується на схожості явищ, синекдоха спирається на реальні зв'язки між частиною і цілим. Це робить її більш «реалістичним» тропом, тісніше пов'язаним із логікою та повсякденним мисленням.
Синекдоха також відрізняється від широкої метонімії тим, що метонімія може базуватися на різних типах зв'язків (просторових, часових, причинно-наслідкових), тоді як синекдоха — виключно на кількісних або партитивних (частина-ціле) відносинах.
Різновиди синекдохи
Синекдоха має кілька основних різновидів, кожен з яких створює особливий стилістичний ефект:
1. Pars pro toto (частина замість цілого) — найпоширеніший вид синекдохи, коли частина предмета або особи використовується для позначення цілого. Наприклад: «потрібні молоді руки» (молоді працівники), «гострий розум» (розумна людина).
2. Totum pro parte (ціле замість частини) — коли ціле використовується для позначення частини. Наприклад: «Україна вийшла у фінал» (збірна України), «місто святкує» (мешканці міста).
3. Singularis pro plurali (однина замість множини) — використання форми однини для позначення множини. Наприклад: «Козак завжди стоїть на своєму» (козаки як спільнота).
4. Pluralis pro singulari (множина замість однини) — використання форми множини для позначення одного об'єкта. Наприклад: «Ми, цар, постановляємо...» (царське «ми»).
5. Genus pro specie (рід замість виду) — коли родове поняття використовується замість видового. Наприклад: «Той чоловік — справжнє золото» (золото як рід дорогоцінних металів).
6. Species pro genere (вид замість роду) — коли видове поняття використовується замість родового. Наприклад: «Хліб насущний» (їжа взагалі).
Функції синекдохи в художніх текстах
Синекдоха виконує низку важливих функцій у художній літературі та повсякденному мовленні:
1. Лаконізація мовлення — дозволяє стисло висловити думку, виділивши найбільш характерну або значущу частину об'єкта.
2. Увиразнення образу — концентрує увагу на найбільш виразній або характерній деталі, створюючи яскравий образ.
3. Типізація та узагальнення — допомагає через одиничне представити загальне або типове явище.
4. Індивідуалізація — навпаки, може виділяти особливе серед загального, підкреслюючи унікальність.
5. Евфемізація — використовується для пом'якшення висловлювання, уникнення прямих названий (особливо в офіційному мовленні).
Синекдоха в українській літературі
В українській літературі синекдоха є надзвичайно поширеним тропом і зустрічається у творчості практично всіх письменників. Особливо яскраво вона проявляється у поезії, де компактність і виразність особливо цінні.
У творчості Тараса Шевченка синекдоха часто використовується для позначення народу або соціальних груп: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» — тут «син» і «мати» репрезентують усе людство в його родинних зв'язках.
Іван Франко майстерно використовує синекдоху для створення соціальних образів: «Чому ж ви, сильні, міліони, не станете як один муж?» — тут однина «один муж» використовується для підкреслення єдності мільйонів.
У сучасній українській літературі синекдоха часто стає засобом іронії та сатири. Наприклад, у творах Юрія Андруховича бюрократія часто позначається через синекдоху «кабінети», «портфелі», що підкреслює формальність і безособовість влади.
Синекдоха в повсякденному мовленні та культурі
Синекдоха глибоко вкорінена в повсякденному мовленні та часто використовується несвідомо. Такі вирази як «дах над головою», «заробляти на хліб», «потрібні робочі руки» настільки звичні, що ми рідко помічаємо в них троп.
Особливо поширена синекдоха в публіцистиці та медіа, де вона допомагає створювати заголовки та вживається для персоніфікації держав, організацій, міст: «Київ заявив», «Вашингтон відповів», «Кремль погрожує».
У політичному дискурсі синекдоха часто використовується для позначення соціальних груп через характерні ознаки: «білі комірці» (офісні працівники), «сірі кардинали» (впливові люди, що діють таємно).
Синекдоха може бути потужним риторичним прийомом, особливо коли потрібно викликати емоційну реакцію, апелюючи до конкретних, відчутних образів замість абстрактних понять: «голодні очі дитини» замість «голодуючі діти» створює більш безпосередній емоційний вплив.
Синекдоха в контексті інших тропів
Синекдоха тісно пов'язана з іншими тропами і часто використовується разом з ними для створення складних образів. З метонімією її об'єднує принцип суміжності, проте метонімія охоплює ширший спектр зв'язків.
Синекдоха може бути частиною метафори, коли частина чогось використовується для метафоричного переносу на інший об'єкт: «гострий язик» — тут «язик» є синекдохою (частина людини), а сам вираз — метафорою критичного, саркастичного мовлення.
На відміну від епітета, який характеризує об'єкт через додавання ознак, синекдоха виділяє частину об'єкта, що стає його представником або символом.
Синекдоха також відрізняється від порівняння тим, що не зіставляє різні об'єкти, а представляє один об'єкт через його частину або навпаки.
Розуміння взаємодії синекдохи з іншими тропами допомагає глибше аналізувати художні тексти та усвідомлювати складність мовних процесів, що відбуваються в літературі.